(На статтю «Мы в разведку с Николаенко не пошли бы!!!» В газеті «Акценти» №41, 2012р.)

  • Станіслав Ніколаєнко вірний ідеології і програмним цілям демократичного соціалізму.
    С.Ніколаєнко — це той локомотив, який в разі обрання його народним депутатом України буде перти воза з усіма проблемами Херсонської області, а в питаннях соціального захисту населення — всієї України. Своїм життям, діяльністю народного депутата України він довів, що не зраджує виборців, які тричі обирали його по мажоритарному округу.
    Він на ділі здатен довести, що «і один у полі воїн», хоча в депутатських справах, як прибічник демократичного соціалізму, він не сам. У нього достатньо справжніх товаришів, з якими він з’їв не один пуд солі. Я вірю йому. З ним можна йти не тільки в розвідку, а й на велику битву.
    Анатолій Носенко, заслужений працівник освіти України, депутат обласної ради, довірена особа С.Ніколаєнка.
  • С.Ніколаєнко — автор понад сотні законів про соціальний захист громадян, розвиток освіти, єдиний фіксований податок в сільськогосподарському виробництві, спрощену систему оподаткування для малого бізнесу, про дітей війни та ін.
    Як стверджують педагоги, він був найбільш успішним міністром освіти і науки за роки незалежності України. Йому люди вдячні за ліквідацію корупції при вступі до вузів, за збереження профтехосвіти, збільшення держзамовлення вузам, трикратне підвищення зарплат та стипендій. Так у чому ж його «гріх»? Може обвинувачують у корупції і крадіжках? Ті ні ж бо!
    От тільки не порадився з «товаришами», кого йому вибрати довіреною особою. Автори листа забули, що надворі ХХІ сторіччя і не політбюро визначає, що робити талановитому педагогу і сильній особистості Анатолію Носенку (на відміну від кандидата від КПУ по 185 виборчому округу, котрий навіть не переміг на виборах до обласної ради у своєму рідному Новотроїцькому районі).
    А найбільш прикрим є те, що серед авторів листа — люди, котрі добре, як ніхто інший, знають С.Ніколаєнка по спільній роботі. Але в угоду вузькопартійним, а не загально-суспільним інтересам вони кривлять душею. Але не всі…Багато з них звернулися до редакції «Каховської зорі» й до мене особисто і в один голос стверджують: «Це питання розгорілося на засіданні, але свого підпису під листом ми не ставили». То з ким насправді не можна йти у розвідку?
    Петро Прокопчук, ветеран праці, с.Коробки.

Поділитися в соц. мережах

Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники