Туалет як дзеркало культури, де всім на нас нас..ть

«А як у місті з туалетами?» А з туалетами в місті — все чудово. Ніде більше ви не знайдете такого шикарного туалету, як у нас. Цей туалет простягається буквально від горизонту до горизонту, і єдина незручність, з якою ви можете зіткнутися, — це відсутність їх у звичному цивілізованому вигляді… Втім, якщо ви нормально ставитесь до кущів й не соромитесь за покликом природи відвідувати кав’ярні, то це не незручність.

Приблизно це і буде предметом розмови з приїжджими, якщо під час прогулянки по туристичній Каховці гостям раптом «припече».
Сьогодні поговоримо про найважливішу частинубудь-якого міста — про туалети. По них взагалі дуже легко судити про ставлення влади до людей. У нашому місті, як і в країні, дуже важко зустріти нормальний громадський туалет. Будь-який похід до такого закладу обертається для людини стресом, а самі відвідини будуть потім снитися у страхіттях.

Все зроблено так, щоб людина відчувала максимальне приниження і дискомфорт.
У Каховці ситуація з громадськими туалетами жахлива. На початку 90-х років минулого століття туалети ще були, але не довго. Ще можна наштовхнутися на вцілілий уламок тієї “багатої” радянської культури на набережній міста. Сьогодні вони зникли — їх знищив прогрес, проте нічого іншого, ніж декілька кабінок в центрі (про які не всі й знають), не дав.

Зникли і розвалилися, як і все інше, тому що не було грошей на утримання, хоча нині, маючи більше 30 млн. залишку у бюджеті, казати про брак коштів смішно.

Свого часу влада «вирішила» проблему, встановивши на 37 тис. населення тимчасові біокабінки за РБК ім. Фрунзе. Як тимчасове рішення — годяться, але вони стоять роками і будуть стояти незрозуміло скільки. Користуватися ними неможливо, та й на вигляд вони нічим не відрізняються від своїх занедбаних радянських побратимів. Я не знаю, хто і чому їх там проектував й облаштовував. Щиро бажаю тим людям все життя ними користуватися. Жодна жива істота добровільно туди не піде і не ходить, а вся прилегла територія недвозначно натякає куди йде люд, як кішки повз лоток.

Що ми маємо наразі: сільську «шпаківню» на Свєтловському ринку, що працює за схемою “зробити і вийти” (ніяких тобі паперу та помити руки), такий ж розсип «дірок в підлозі» на Центральному ринку, але вже в більшій кількості, одразу два платних туалети на вокзалі, де можна все зробити в людських умовах, але відвідини яких коштують як проїзд у міському автобусі, та вищезгадані “соціальні ліфти” за РБК ім. Фрунзе.

Тих, хто не звик до таких умов, виручають заклади, які туалетами ніяк назвати не можна: кафе, ресторани, торгівельні центри, супермаркети (мова лише про Экомаркет, в АТБ — зась). Але слід пам’ятати, що до цього часу у Каховці не можна зайти в будь-яке кафе чи, скажімо, у фірму, щоб скористатися туалетом. Вмовити можливо, як то кажуть, кадри вирішують все, проте це теж не вихід.
Поки йдуть розмови про виділення мільйонів на латки в дорогах, парки, і т. д., треба вселити нашим проектувальникам думку, що у місті, подібному нашому, вбиральні повинні бути. І не «одна для персоналу», а скільки потрібно, і для всіх.

Сергій МАКОГОН.

Дякуємо за відгук! Ми цінуємо вашу думку!

Pin It on Pinterest