Ми знову прийдемо  до
вічного вогню,
Рокам  ніколи пам’яті
не стерти
Про тих, хто пережив
страшну війну,
І тих, хто залишивсь
в обіймах смерті.
Ми знову прийдемо
до вічного вогню…

ХХІ століття… Сьогодні ми дивимося на війну іншими очима. Але наше покоління завжди буде у довічному боргу перед  ветеранами війни, хто пройшов через  горнило  битв і  кому пощастило дожити  до цього світлого дня. Хочеться зібрати всі квіти землі і покласти до ніг ветеранів, яких все менше і менше залишається в життєвому строю. Їхні груди вкриті медалями, на скронях – сивина, але вони пам’ятають ті страшні  часи.
Сьогодні ми повині через книги, пісні воєнних років, кадри кінохронік допомогти нашим нащадкам доторкнутись до сторінок Другої світової війни.
Пам’ять! Гірка пам’ять війни! Вона ніколи не згасає.

Вже два роки як країна розпочала  нову традицію святкування 8 та 9 травня в європейському дусі пам’яті та примирення. Згадати тих, хто пройшов крізь пекло війни, кому вдалося вижити, хто з думкою про своїх дітей, дружин та матерів поліг у бою, в Каховській районній бібліотеці для дітей зібралися учні СЗОШ №2 (вчитель Павлова Т.І.) на Годину пізнання історії «Минулих років свята пам’ять».

Ведуча заходу бібліотекар Ширіна Н.В. наголосила на великому історичному значенні святкування 8 травня – Дня пам’яті та примирення і 9 травня – Дня Перемоги над фашизмом. Було представлено інформацію про події Другої світової війни та їхній вплив на Україну.Навіть діти ділилися спогадами, почутими від своїх дідусів та прадідів. Присутні також ознайомилися з новим символом пам’яті за загиблими, яким став стилізований червоний мак. Червоний мак є традиційним українським символом, про який співалося в козацьких думах як про символ пролитої козацької крові. З іншого боку, червоний мак є європейським символом пам’яті жертв усіх воєн.

Присутні мали змогу переглянути  книжково-ілюстративну виставку «Пам’ятаємо, славимо, вшановуємо!», матеріали якої розповідають про тих,  хто загинув за мир, свободу і спокій нашої держави.
Події останніх років перетворилися на справжню національну стихію, в якій передався найтонший подих душі нашого народу. Пробудилася приспана роками національна свідомість людей.Тож давайте будемо пам’ятати – з вдячністю та смутком – про те, як рідні нам та зовсім незнайомі люди віддавали своє життя за Батьківщину, волю, світле майбутнє своїх дітей. Вони щиро сподівалися, що таке горе ніколи не спіткає нас, вони хотіли, щоб війна назавжди лишилася для нас лише спогадом, легендою, тяжким уроком долі та ніколи – нашою дійсністю. Вони нізащо б не хотіли, щоб ми повторили їхній шлях.

Давайте в скорботі й з великою шаною і вдячністю згадаємо героїв, котрі відтепер постійно споглядатимуть за нами та нашими вчинками. Діди наші думали, що та війна остання, і не очікували, що їхніх онуків і правнуків теж називатимуть героями: Героями небесної сотні, Героями, загиблими в АТО.
Гідність, відданість та патріотизм сьогодні засяяли новими гранями, стали своєрідним поштовхом для переосмислення глибокої суті людського буття.

Нам треба об’єднатись воєдино,
Бо мрії й прагнення в нас одні –
Щоб стала вільна й сильна Україна,
Ми скажемо усі разом:«Ні – війні».

Олена Зубкова, методист по роботі з дітьми Каховської районної бібліотеки  для дітей.

Поділитися в соц. мережах

Опубликовать в LiveJournal