І знову — нові дороги

Така життєва перспектива коли на щодень маєш бути готовим вирушити у нові дороги, шукаючи досі невідоме, незвідане, як правило, асоціюється виключно з професіями так званих романтиків –геологів, археологів, підкорювачів нових гірських вершин, океанічних глибин чи космічних просторів. А нас, людей буденних земних спеціальностей, це ніби й неповинно стосуватися. Більше того, були часи, коли нас орієнтували на таку собі притишену, непоказну, без зайвих експериментів та прагнень щось кардинально змінювати, оновлюватися, стабільність.

Ніхто не відкидає цієї усталеної думки, що стабільність забезпечує спокійну, ритмічну щоденну роботу. Однак у нашому колективі це стереотипне судження вже давно не тільки піддане сумніву, але й остаточно відкориговане на інший філософський підтекст: тільки рух до нового, кращого, сучасного, зорієнтованого передовсім на Людину, а не тільки на сухі статистичні показники, може забезпечити у перспективі не удавану, а справжню стабільність у різних сферах життєдіяльності нашої країни. А надто це важливо у такій особливій роботі, як соціальний захист, підтримка, реабілітація та психологічний супровід різних категорій населення.

Отож і взяли собі за правило: щодня шукаємо формули поліпшення практичної роботи в нашому, Каховському геріатричному пансіонаті. Фактично, зважаючи на нинішні складні реалії державного фінансування, нам щодня доводиться долати нові, незвідані раніше дороги у пошуках створення побутових зручностей, надання необхідних юридичних, медичних, психологічних послуг підопічним нашого великого спільного дому. А ще — неодмінно дбати про їхній особистісний розвиток, розкриття прихованих талантів, розширення культурно-дозвільницьких програм тощо.
В офіційних паперах усе зроблене з того чи іншого розділу діяльності пансіонату називається звичним для всіх словом — звіт. Але у нашому колективі всі пройдені нові дороги у практичній роботі давно прийнято образно називати «Наш Чумацький шлях».

«Чумацький шлях» долали й долаємо, бо нам пройти судилося цей шлях!» — саме ці рядки талановитого українського прозаїка Євгена Гуцала стали натхненням для нашого директора Євгенії Анатоліївни Шиліної. За її переконанням (а вона в цьому добре знається як фізик-математик за першою освітою), соціально-реабілітаційна, благодійна робота, милосердя — фактично справжній Чумацький шлях, безмежна Галактика, у якій розташована Сонячна система і всі зорі нашої практичної соціальної роботи, які допомагають нам щоденно підтримувати тих, хто зазнав біди та болю від жорстокості життєвих вітрів, освітлюють шлях навіть у пору суцільних професійних затемнень.

Тож ми — всі спеціалісти та громадський актив пансіонату, попри втому і цілком зрозуміле бажання збавити темп у одвічних клопотах у вирішенні доволі непростих проблем, одностайно зголосилися вийти на цю нову дорогу і таки пройти наш, каховський, милосердний «Чумацький шлях».
Розповім про останній епізод подолання цієї дороги. Уже не вперше проводимо огляди-конкурси на кращий ландшафтний дизайн, цікаві знахідки упорядкування територій біля кожного корпусу нашого КЗ ХОР «Каховський геріатричний пансіонат». Нинішньої весни він пройшов у форматі «Єдина Україна — це ми».

Ми твердо переконані: все починається з кожного з нас. Усе хороше і добре теж тримається на праці, прагненні до краси та затишку кожного з нас. І світло думок, і затишок у кімнатах, і смачні сніданки, обіди та вечері в нашому симпатичному імпровізованому кафе «У колі друзів», і красиві клумби під вікнами, і рясні фруктово-ягідні та овочеві врожаї у нашому саду-огороді — все це можемо зробити ми. Самі. Варто лишень мати бажання і не боятися нового, фантазувати і долати нові дороги «Чумацького шляху».

Результати конкурсу перевершили всі очікування. Наші спеціалісти, технічні працівники, актив підопічних (звісно, ті, які мають змогу допомогти цікавими ідеями та фізично) продемонстрували справжні менеджерсько-ділові та дизайнерські таланти. Уся створена власноруч краса на території пансіонату нині милує око і тішить душу: ми це знову змогли! Цікаво, по-новому!

Наша шана і вдячність кожному, хто долучився до цієї роботи, була, як завжди, відкрито щиро оцінена. А для підбиття офіційних підсумків конкурсу, за ініціативи голови конкурсної комісії директора пансіонату Є. А. Шиліної, вирішили провести виїзний практичний семінар безпосередньо на фоні природної краси наших таврійських краєвидів. А ще — аби побути серед людей, які знають, цінують історію нашого унікального краю, вміють берегти його традиції та прикрашати кожен його клаптик. Такі життєві уроки вже не раз допомагали колективу пансіонату відійти від буденності, принести в нелегку практичну роботу якісь краплинки радості, нових ідей, які, хай не сьогодні, але завтра, гуртом, усією нашою великою родиною неодмінно зреалізуємо.

Отож, знову подорож, знову в дорогу… І знову відчуття, немов твої руки-крила овіяні прозоросвіжими вітрами. Цього разу наш вибір випав на місто Гола Пристань, а саме до туристичної бази «Чайка», де дивовижна краса природи не залишає байдужим нікого. Це тут матінка земля створила найкращі дизайнерські проекти. Тут вітер співає пісні, що нагадують спів чумаків, які привозили безцінне біле золото, еліксир життя — сіль. Тут український дух і пам’ять у кожній рослині, у кожній стеблині, у кожній людині. Тому посвята нас у справжніх українців (звісно ж, із ритуалом перевдягання в національне вбрання) стала саме тим дійством, на яке надихало довкілля, і саме з нього розпочалося підбиття підсумків огляду-конкурсу ландшафтного дизайну. Компетентна комісія назвала переможців і нагородила призерів подарунками, солодощами та квітами: перше місце посіли колективи ІІ та ІІІ корпусів, молодші медичні сестри Г. А. Семененко та Н.А Кравченко; третє — колектив ІV корпусу, молодша медична сестра Л. Г. Заремба, приз глядацьких симпатій отримали комірник А. А. Гішта та культпрацівник Т.А Діброва.

Було багато слів подяки, кожен мав змогу промовити слова вдячності. Ну, а аромат запашного українського борщу, пампушок і «дарунок» від Куми не залишив нікого байдужим.
Час у родинній атмосфері сплив непомітно. Треба рушати далі…
Подякувавши керівнику туристичної бази «Чайка» Долинко О. В. нашим фірмовим запашним караваєм, ми вирушили до міста-красеня Голої Пристані. І знову нові знання про наш чудовий край. Зокрема, про те, як давня слава Голої Пристані віками простувала солоними чумацькими шляхами, розтікалася всіма Дніпровськими протоками та рукавам. А подорожуючи мальовничою набережною, нас все притягувало так магнетично, ніби ми реально повернулися в ті давні часи, коли козаки своїми подвигами творили історію цього краю.

Ми були у захваті від скульптур Дніпровських русалок, «Кавуна», «Української Жаби», що міцно тримала власний постамент. Легенда розповідає про те, що «Чумацький шлях» — то сіль, яку розсипали чумаки зі своїх возів, вона, ставши білою небесною смугою, освітлювала їм дорогу».
Уже ввечері, повертаючись додому та вдивляючись у зоряне небо та загадкові зигзаги Чумацького шляху, кожен із нас шукав свою зірку. Всі були замріяні, зачаровані, піднесені від побаченого, почутого та відчутого. І хай це буде для когось аж занадто сентиментально, але в кінці нашого семінару-подорожі ми всі міцно-родинно стали біля людини, яка так згуртувала нашу колективну сім’ю, так мудро і водночас по-материнськи ніжно веде нас по щораз новому, цікавому і такому необхідному кожному з нас професійному шляху. Вдячні Є. А. Шиліній за ці практичні професійні уроки, за яскраві миттєвості посеред нелегких буднів, які вона вміє помітити і подарувати нам. І за «пуд» солі в невеличкому сувенірному мішечку, який отримав у дарунок кожен із нас як символ життя, достатку та надійного оберегу на тривалі й щасливі роки.

Галина Семененко, голова профспілки працівників КЗ ХОР «Каховський геріатричний пансіонат».

Дякуємо за відгук! Ми цінуємо вашу думку!

Pin It on Pinterest