«Молода Січ-2017» зібрала в козацькому колі друзів

Відкрите таборування «Молода Січ-2017» зібрало понад 300 учасників юнацьких та молодіжних організацій прихильників козацького руху на Каховщині.
Протягом п’яти днів у Каховському лісництві в місті Таврійськ йшла насичена програма молодіжно-патріотичного польового тренувального табору «Молода Січ».

Мета заходу – відродження українських національних традицій та історичної свідомості, підвищення рівня готовності до захисту Батьківщини, єднання з природою та пропагування здорового способу життя.

Серед учасників таборування чимало куренів та загонів: курінь «Гілея» Чорнянської ЗОШ (11 чол.), курінь «СКІФ» (гімназія м.Каховка, 15 чол.), курінь «Мандрівник» (СЗОШ №2 м. Каховка, 7 чол.), загін «Сокіл» Каховського куреня (м. Каховка, 15 чол.), громадська організація «Південна варта» (м. Нова Каховка, 15 чол.), курінь «Джура» (ЗОШ №4 м.Каховка, 30 чол.), курінь «Козацька люлька» (ЗОШ №5 м. Каховка, 10 чол.), молодіжний підрозділ добровольчого батальону ОУН КИЇВ (м. Київ, 7 чол.), загін «Джура» (Макарівський район Київської обл., 8 чол.), курінь Богдана Хмельницького (Дмитрівська ЗОШ, 5 чол.), курінь Петра Сагайдачного (Костогризівська ЗОШ,13 чол.), курінь «Степові яструби» (Дудчинська ЗОШ, 13 чол.), курінь «Лицарі сонця» (Кам’янська ЗОШ,13 чол.), Чорноморівський курінь (Чорноморівська ЗОШ, 13 чол.), курінь «Булава» (Любимівська ЗОШ №1, 5 чол.), курінь «Побратими» Семенівського НВК
(13 чол.).

Крім курінних учасників, було чимало гостей з Каховки, Нової Каховки, Каховського району, Херсонської області та міста Київ. Всі вони – прихильники козацьких традицій, поціновувачі активного способу життя та відпочинку, знавці історії рідного краю та традицій. Варто зауважити на тому, що табір майже щоденно поповнювався новими гостями.
Першого дня, 27 червня, відбулось відкриття. Здавши рапорти, учасники заходу урочисто підняли прапор, заспівавши Гімн України. Одразу ж розпочались перші заняття від каховських рятувальників, заняття з прикордонниками по програмі «Джура». Ввечері, учасники традиційно розважались вечірньою грою «Порушник нічної тиші» і завершили день знайомством біля вогнища.

Щоденно проходили тренінги, семінари, щирі бесіди із наставниками, різноманітні змагання, командні ігри у пейнтбол та, звичайно, козацьке коло.
Перлиною зборів став день, на який чекали усі, він був приурочений до святкування Івана Купала. Квести, малюнки, чарівні дівочі вінки… Крім традиційних див купальської ночі, стрибання через багаття та старовинних ігор, розважалися учасники на етнодискотеці.
Прохолода Дніпра, козацькі забави тісно переплелися із навчанням та тренуванням. Учасники мали змогу провести час на свій смак. Та задоволені таборуванням залишились абсолютно всі. Непідробні емоції, вечори зі смачним кулішем та юшкою біля вогнища, нові знайомства свідчать про успіх заходу. А відбувся він за ініціативи отамана М.Огданця та спонсорської підтримки депутата Каховської районної ради О. Бойка.

На території табору була розташована похідна козацька церква – куточок духовності та пам’яті героїв рідної землі. Та особливе місце в ній посіла репродукція Іржавської ікони, згадана в однойменній поемі Тараса Шевченка. Про її цікаву і мало популяризовану історію дізнались учасники зборів, а разом з ними й редакція «Каховської зорі».

За хроніками, образ написаний в 1572 році на території нашого регіону – південної України, тобто, десь через 10 років після трагічної загибелі Байди – Дмитра Вишневецького – легендарного засновника Запорозької Січі.

Ікона мала сумний пророчий дар: вона передчувала поразку та біду, і на знак цього її світлий лик зрошували сльози. Образ Пречистої перебував на Січі у викопаній церкві св. Покрова. Перед походами козаки зверталися до неї з молитвою і вірили в її віщування. За переказами, плакала Матір Божа і перед Полтавською битвою. Свого часу спеціально призначена комісія визнала чудотворну силу ікони. Образ Богородиці був вишукано гарним: м’яке жіноче українське обличчя, зосереджений і зажурений погляд малого дитяти (вже не немовляти) з Євангелієм у руці, навколо – коштовне барокове оздоблення зі срібла з позолотою (згадаймо сонячні промені, які освітили лик у келії Густинського монастиря), разки перлів та дорогоцінне каміння. Вочевидь, його було зроблено у 19-му сторіччі, тому що із самого початку образ був без прикрас. Потім на пожертви вдячних за зцілення парафіян була виготовлена срібна з позолотою риза.

Більше двох сторіч тому, 24 травня (6 червня) було храмове свято в Іржавці, на згадку про день чудоявлення ікони в 1716 році. Цей день знаменувався паломництвом парафіян не тільки із ближніх околиць, але й з усієї України. Багатьох вона зцілила, особливо допомагала душевнохворим, паралізованим і безплідним. Зі спогадів М. Ревуцького: «Вже за тиждень до того дня можна було бачити юрби прочан, які йшли з усіх боків, а в саме свято їх буває так багато, що порівняно невеликий храм Ржавський не вміщає в себе й десяту частину їх». Був серед них і геній нашого народу – Тарас Григорович Шевченко.

Навесні 1843 року у селі зупинявся Т. Г. Шевченко. Тут він побачив легендарну чудотворну ікону. На підставі народних переказів та історичних даних поет на засланні написав поему «Іржавець». Про чудотворну ікону Богородиці Тарас Григорович згадує також у поемі «Великий льох». У першій розповідається про події, що відбулися після Полтавської битви, та долю ікони у зв’язку з ними, у другій – про те, як плакала вона під час загибелі Павла Полуботка. Нагадаємо, що в 1724 р. гетьман був убитий у Петропавлівській фортеці.

Подальша доля шанованої протягом сторіч ікони була трагічна. Те, що не змогла знищити петровська влада, знищила сталінська. В 1932 році комсомольці, члени сільського осередку «Безбожник», почали масово палити ікони. Найбільш затята активістка на очах у скам’янілих односельчан кинула в полум’я образ Пречистої. Тоді ж був закритий Свято-Троїцький храм. Цегла після війни була використана на будівництво Іваницького райкому компартії.

Олександра Мішина.

Дякуємо за відгук! Ми цінуємо вашу думку!

Pin It on Pinterest