ЩИРІ ТА СМІЛИВІ ЛЮДИ – МАЙБУТНЄ КРАЇНИ

Яскравими та сонячними були святкові дні у Каховці. А для деяких каховчан свято стало подвійним.
До 26-ої річниці Незалежності України десятеро наших містян удостоєні державних нагород — відзнак Президента України «За гуманітарну участь в антитерористичній операції». Серед нагороджених — Людмила Без’язична.

Одвічне питання — місце та роль жінки у суспільстві. Жінка може реалізуватися як особистість лише у материнстві та сімейному житті, а що стосується професійного росту та громадської діяльності — це вважається вторинним. Таке ставлення до жінок застаріле…
Це підтверджує своєю життєвою та громадянською позицією Людмила. Так, 17 серпня на засіданні міської ради підприємців більшістю голосів її було обрано головою ради. Не дивлячись на брак керівного досвіду роботи, відсутність необхідних управлінських навичок, жінка впевнено і з надією дивиться у майбутнє.

Людмила Без’язична до складу ради увійшла у 2010 році під час Податкового майдану, у якому брала активну участь. Тож вона не новачок у громадській діяльності. Звичайно, є якісь острахи, хвилювання, адже починається новий етап у житті, але жінка сподівається на підтримку та розуміння з боку колег.

— Працювала під керівництвом Салтикова В. М. та Яковенка С. М., у яких перейняла досвід роботи, за що їм щиро вдячна, — ділиться Людмила. Ці керівники поставили «високу планку» і їй треба відповідати. Тож буду намагатися виправдати довіру, не підвести людей, які покладають на мене надії. Ознайомлююся з досвідом роботи місцевої Ради підприємців та роботою рад з інших міст.

Діапазон інтересів і діяльності жінки — широкий. Людмила ініціативна, активна та цілеспрямована. Її життєвий принцип: «Якщо людина чогось прагне — вона шукає можливості. А пасивна людина шукає причини, виправдання, щоб нічого не робити». Жінка активно займається волонтерською діяльністю. Волонтер — це, передусім, милосердна людина, яка розуміє проблеми оточуючих та співчуває їм, безкорисно допомагає. Саме такою людиною і є Людмила.

— Чи не страшно бути на передньому краї, на самому рубежі? Допомагаєте адресно? Як ставиться родина до вашої діяльності? Не говорять, що займаєтесь не жіночою справою?

— Так, буває страшно, що не вистачить сил і підтримки. Адже більшість із нас починає активно діяти, коли з’являються жахливі новини, а коли більш-менш тихо — усі заспокоюються, навіть, ніби звикають до теперішнього перебігу справ. Допомагаємо бійцям багатьох підрозділів, які перебувають на першій лінії, крім того, опікуємось дитячими будинками та інтернатами, які знаходяться в зоні АТО. На волонтерську та громадську діяльність треба багато особистого часу. Звичайно, деколи обділяю увагою близьких, але родина мене розуміє і підтримує.

«Не жіноча» справа — доводилося чути і таке, але я впевнена, що наші воїни повинні знати — їх підтримує не тільки сильна половина, але й ми, жінки. Коли дивишся в очі воїнів, повні вдячності, таке тепло розливається у душі. Ти заряджаєшся їхньою енергією, розумієш, задля чого все робиш…
Людмилі подобається обраний ритм життя, подобається бути потрібною. Волонтер — це стан душі. Правдивість вислову підтверджують усі небайдужі, сміливі люди, такі як Людмила Без’язична. Жінка відчуває відповідальність за долю не тільки своєї родини, але і всієї країни.
Характер та темперамент від матері перейняв старший син Людмили — Ігор. Хлопчина після закінчення 6 класу, поставив батьків перед фактом — хочу бути кадетом. Здав екзамени і став учнем Харківського кадетського корпусу. Вже 3-ій рік Ігор навчається у гімназії-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою. Мама з гордістю розповідає про сина:

— Ігор дуже активний, заповзятий. Він вже сержант, заступник командира взводу. Має подяки від керівництва гімназії.
Так само, як і син, Людмила неодноразово отримувала подяки за волонтерську діяльність. Жінка щиро вірить, що зміни в армії розпочалися, і сподівається, що будуть продовжуватися.

Робити щось не заради матеріальної вигоди, користі чи слави, а просто так, з душею і для душі — сенс життя Людмили Без’язичної.
Отже, наскільки людина може бути творцем своєї долі, залежить від характеру, глибини розуміння нею сенсу життя, її вольових якостей.

Олена ЯХНО.
На фото: з учнями Харківського кадетського корпусу.

Дякуємо за відгук! Ми цінуємо вашу думку!

Pin It on Pinterest