Кожна дитина, незалежно від свого фізичного стану та розвитку, має оволодіти певними уміннями, знаннями та навичками. Діти з обмеженими можливостями здоров’я мають однакові права зі своїми однолітками, проте у них мало шансів самостійно знайти та зайняти своє місце у суспільстві. Тому їм треба створювати відповідні умови для реалізації своїх можливостей, адже діти-інваліди постійно потребують підвищеної уваги і турботи.

Саме цим і займається Центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів Каховської міської ради. Це спеціалізована навчально-виховна установа, метою діяльності якої є розвиток дитини-інваліда та корегування порушень її розвитку, навчання основним соціальним та побутовим навичкам, створення передумов для адаптації у суспільстві.

— Центр існує з 1 грудня 2000 року, — розповідає директор центру Лазаренко Наталія Олександрівна. — Оскільки кількість хворих дітей зростала, то і виникла потреба у створенні Центру допомоги таким діткам. Першим директором закладу була Халоднякова Ірина Василівна, її наступницею стала Ковальська Олена Григорівна, яка керувала центром 11 років. Саме Олена Григорівна доклала багато зусиль, щоб будівля закладу відповідала вимогам центру реабілітації: це і побудова пандусу (що дуже важливо), і повна заміна каналізації, і тепла підлога у ігровій кімнаті.

— Наталіє Олександрівно, як працює Центр? Скільки і які дітки його відвідують?
— За територіальними нормами Центр розрахований на обслуговування 21дитини, на даний момент вже подано 27 заяв. Центр працює з 8 до 12 години. У нас проходять ранню соціальну реабілітацію діти з обмеженими можливостями віком від 2 до 18 років. Кожен має рекомендації лікаря, а ми вже, виходячи з них, проводимо діагностику та розробляємо індивідуальний план роботи для кожної дитини усіма спеціалістами.
Реабілітаційні послуги діти-інваліди отримують у зручній для них формі: денній, амбулаторній та патронажній на дому. Всього у закладі діє дві групи: молодша та старша – це вихованці, які знаходяться у стінах Центру.

Ще існує група фізичної реабілітації ( діти, яким через фізіологічні особливості надаємо послуги вдома). Деякі діти приїздять на заняття у другій половині дня, якщо їм рекомендовано масаж та ЛФК (це школярі, що мають індивідуальний графік навчання), для них складається курс реабілітаційних заходів (на 10 днів кожні 2 місяці індивідуально). Навчальний процес здійснюється в основному з кожним вихованцем окремо відповідно до його можливостей, ступеню порушень та рівня розвитку.

Діти у нас із різними діагнозами, останнім часом збільшилася кількість хворих на аутизм, і це дуже сумно. Якщо таке захворювання як ДЦП (дитячий церебральний параліч) вивчено на всіляких рівнях, то аутизм ще не досліджено, інвалідність дають тільки з 3-х років (складно виявити). Працювати з такими дітьми складніше, немає ще напрацювань, тож постійно займаємося самоосвітою, набуваємо власний досвід. Для наших дітей навіть невеличкий крок вперед у розвитку – це вже перемога.
Минулого навчального року наш заклад випустив 4 дітей, які будуть продовжувати навчання у школі (і не важливо, яка саме буде форма навчання – індивідуальна чи у класі) – це досягнення і для нас, і для дітей. Перебування дітей у закладі вивільняє батьків для роботи та вирішення своїх проблем.

— Який спектр послуг надає заклад та за якими програмами працюєте? Працівники Центру реабілітації – це колектив однодумців?
— Центр соціальної реабілітації надає послуги з педагогічної діагностики та корекції (з 1 вересня до 1 жовтня), логопедичної корекції та психологічної допомоги, з лікувального масажу та фізичної реабілітації, з формувань основних соціальних навичок (особиста гігієна, самообслуговування, вироблення стереотипів безпечної поведінки) та соціально-побутової праці. Протягом 10 років ми використовуємо інноваційний метод реабілітації – заняття з іппотерапії (реабілітація за допомогою коней), який є дуже ефективним.

Колектив відмовився від усіх наукових програм, взяли за основу програми практиків, які зареєстровані та затверджені на рівні Міністерства соціальної політики — це програми Херсонського та Миколаївського реабілітаційних центрів (до речі, другий — Центр державного значення).
Наш колектив невеликий, але стабільний, дружний. Майже всі працівники мають значний досвід роботи, лише один молодий спеціаліст, який поповнив наші ряди у 2016 році, логопед. Спеціалісти практикують заняття індивідуальні, підгрупові ( 2-3 дитини) та групові, дивлячись яку мету ставлять.

Так, дефектолог та логопед зараз проводять заняття з усією групою, а коли треба, беруть дітей на індивідуальну роботу. Ми, дійсно, колектив однодумців, усі проблеми намагаємося вирішувати разом. Без загального обговорення методів, підходів не можна, адже кожна дитина — це різна специфіка роботи.
Звичайно, наша робота непроста, іноді відбувається ніби внутрішнє «вигорання», тоді ми збираємося разом, спілкуємося, згадуємо курйозні випадки, сміємося і з новими силами – до роботи. Головна мета колективу – зробити дитину щасливою.

— Наталю, як справи з матеріально-технічним забезпеченням.Зрозуміло, що у держави зараз не найкращі часи, тож як виходите із ситуації?
— Ми дуже вдячні за велику допомогу, яку нам надають спонсори. Так, обладнання для тренажерної зали придбане за допомогою обласного Фонду інвалідів (директор Ракша О.О.), цього року придбали для вихованців старшої групи вертикалізатор. До речі, заняття на тренажерах дуже корисні для дітей. Фахівець з фізичної реабілітації проводить їх у ігровій формі, дітям цікаво, навіть не помічають навантажень. Величезну допомогу (протягом 15 років) надають Центру представники благодійного фонду «Допомога дітям» Джим та Пен Кінг. Нерідко радує дітей подарунками «Чумак». Благодійний фонд «Лепта», підприємства «Грін-Тім», «Каргілл», представники ГО «Солідарна Україна» дуже часто навідуються до нас не з порожніми руками: тюль на вікна, рушнички для дітей, принтер та папір до нього, іграшки вихованцям і т.д. Міська влада теж, по можливості, не обділяє нас увагою. Так, за кошти міського бюджету у 2015 році було придбано для підвезення дітей пасажирський автомобіль «Газель». Усе це допомагає закладу, створює необхідні умови для розвитку дітей.

Виховання дітей — це нелегка, не кожному під силу справа, яка вимагає багато сил, енергії, а головне – любові. У стінах Центру реабілітації ця любов відчувається на кожному кроці: на обличчях працівників (причому, починаючи від вихователя і закінчуючи бухгалтером), коли вони дивляться на своїх вихованців, розповідають про їхні, хоч і незначні на перший погляд, успіхи. Любов у сльозах, які з’являються на очах від однієї лише згадки про виступ вихованців на міському фестивалі. Працівники закладу небайдужі до чужої біди люди. Кожен з них прагне обігріти дитину душевним теплом, батькам допомогти слушною порадою.

Ці діти особливі, вони можуть капризувати (як усі діти), але не уміють бути нещирими, завжди радіють новому сонячному дню. І те, що вони кожного ранку з радістю повертаються у «садочок» (так називають центр) – говорить саме за себе…

Альона Демченко.

Поділитися в соц. мережах

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal