Цвіте карпатська орхідея у Таврійських краях

19 листопада – День працівників сільського господарства

“Єдиний спосіб утримувати державу у стані незалежності від будь-чого- це сільське господарство. Володійте всі хоча б всіма світовими багатствами, якщо вам нічим харчуватися, – ви залежатиме від інших. Торгівля створює багатство, однак сільське господарство забезпечує свободу”.
Жан-Жак Руссо,французький письменник,філософ.

Сьогодні фермери на селі стали тією частиною суспільства, яке має значний вплив на зміцнення економіки. Вони – армія, сила, на яких тримається весь соціально–культурний побут села. Фермери вважають: яким буде село, такою буде Україна. До того ж, вони дають те, чого не вистачає на селі, – робочі місця. Недарма ж Кабінет Міністрів України 11.10.2017 року підтримав проект Указу Президента України про запровадження 19 червня професійного свята – Дня фермера.

Обробляти землю – справа не жіноча, так звикли вважати у суспільстві. Навіть визначення «хлібороб», «фермер» – чоловічого роду. Та є у нас на Каховщині жінка, яка цим успішно займається, водночас випромінює душевне тепло, віддаючи його іншим. Це директор ПП «Варіант» ДудКА Тетяна Юріївна.

30 листопада, коли дерева увінчані усіма барвами кольорів, від зеленого до багряного – червоний, жовтий, золотистий – вона буде святкувати золотий ювілей свого народження.

Як символічно: золотий ювілей, золота осінь. А народилася Тетяна Юріївна на Закарпатті, де ростуть унікальні квіти. Із 16-ти найяскравіших квітів, що ростуть у Карпатах, вони не тільки окраса, але і нескінчена енергія до життя та творчості. Серед карпатських красунь – шафран гайфлі – маленькі фіолетові квіточки, які простягають свої пелюстки до сонця, магнолія, сакура, червона рута. Тут неперевершена долина нарцисів. Стосовно останніх навіть є легенда. Хустським замком заволоділи вороги. Селяни на знак покірності принесли подушки, набиті нарцисами. До ранку завойовники не прокинулись.

Легенда Закарпаття і дика орхідея. Іще Конфуцій, древній мислитель, назвав її царицею всього квіткового світу: красива, шляхетна, приваблива. А ніжні пелюстки відображають чистоту і красу душі.

Я теж дуже поважаю цю дивовижну квітку. За всіма ознаками вона нагадує мені Тетяну Юріївну: така ж красива, тонкий стан, ласкаво усміхнені очі, уста, як пелюстки. Взагалі ця жінка увібрала весь спектр цього чудового, живописного краю: доброту, непідкупну віру в Бога, любов до землі.
Селу, де народилась Тетяна Юріївна, Великі Ком’яти також відведено особливе місце під сонцем. Воно вважається селом самодостатніх хазяїв, які в різні часи виживали за рахунок плодів своєї праці на земельних ділянках, були піонерами розвитку парникового овочівництва у приватному секторі. А ще село багате на пам’ятки культури та архітектури. Особливе місце займають релігійні споруди. Не дивлячись на різні вірування в Бога (греко-католики, римо-католики, протестанти, іудеї, православні) та багатонаціональність (чехи, угорці, росіяни, євреї, поляки, українці), всі живуть у мирі, злагоді і взаєморозумінні.

«Де не глянеш – навкруги
сади, поля, ліси, річки.
Кругом панує тут любов
і дружба братньої сім’ї,
Неначе сестри і всі браття».
Слова В.Тарути, А.Сабова.

В мирі й злагоді проживала сім’я Пушкаш (це дівоче прізвище Тетяни Юріївни). Родина не бідувала. Батько Юрій Васильович працював на заводі, де виготовляли цеглу. Великий трудар, гарний господар, мудрий батько, який навчив дітей любити землю та працю на ній. Мати Марія Василівна працювала бригадиром овочевої бригади, розумна, мудра, працьовита, талановита в усьому. Громадська діячка, порадниця для багатьох односельчан, а головне – для своїх дітей.

Батьки були щасливі у своїй багатодітній сім’ї, в якій підростали чотири сини та три донечки. Діти росли працьовитими, порядними, бо були обласкані найкращими на світі батьками і бабусею Надією.

Після школи діти поспішали працювати в теплицях, які утримувала родина, в них вирощували овочеву розсаду. Особливо старалась Тетяна. На її очах з крихітного зернятка виростала красива, здорова розсада. Вона дала собі слово, що буде агрономом. Після закінчення школи, в якій була визнаним лідером, секретарем комсомольської організації, з відзнакою закінчила Шацький технікум механізації сільського господарства.

Працювала помічником бригадира овочевої бригади у місцевому радгоспі ім. Ватутіна, директором його був Довжанін М.П. На той час стався безпрецедентний випадок на всю Україну, коли головою сільської ради у Великих Ком’ятах був обраний священнослужитель. Між директором радгоспу і головою сільради виник міцний тандем. Разом багато вони зробили для села. Михайло Петрович, директор, попросив Тетяну навести лад у бухгалтерії в автотранспорті. Вона з честю справилася з цим завданням.

Михайло Петрович був задоволений. Він розгледів в чорнявій, енергійній, з привітними очима дівчині майбутнього фахівця агротехнічної справи, запропонувавши навчання в Кримському сільськогосподарському інституті. Навіть разом з батьками проводжав її на поїзд. Після закінчення інституту Тетяна Юріївна працювала бригадиром у садівництві в колгоспі ім. Чапаєва с. Найдьонівка, що в Криму. В народі кажуть, де народився, там і прислужився. Але свою долю таки конем не об’їдеш.

Якось гостювали з чоловіком на запрошення товариша в селі Малокаховка. Й закохалась Тетяна Юріївна в це село назавжди. І ніколи не пожалкувала про це – рівненькі вулиці, дбайливо доглянуті подвір’я. Весною обійстя пишно заквітчані вишнями; влітку, восени – безліч різносортових, кольорових квітів. Честь і шана вам, малокаховчани! А для неї тепер однакові дорогі ці дві маленькі батьківщини – таврійські степи і закарпатські полонини.
Спочатку працювала агрономом у фермерському господарстві «Акант». На той час аграрний сектор переживав не найкращі часи. Але, все-таки, у 1999 році разом з чоловіком створюють власне підприємство – ПП «Варіант» з вирощування овочевої розсади на площі 12 гектарів. Обоє за освітою агрономи, все життя працюють в аграрному секторі.

І хоча вирощування розсади – найтяжчий і найвідповідальніший період, все ж таки вирішили зосередитись на ньому. Та й у них не було фінансових можливостей орендувати великі площі землі. Старт дався нелегко. Починали з дерев’яної теплиці, яку опалювали вугіллям. Брали кредити під високі проценти, постійно збільшуючи виробництво продукції, поліпшувалась матеріально–технічна база. Нині теплиці переведені на підґрунтовий обігрів газом, що дало можливість повністю автоматизувати температурний режим повітря і води.

Вирощують розсаду овочів в касетах, горщиках, з відкритою кореневою системою, а також суниці, винограду, чорної смородини.
Тетяна Юріївна вважає, що розсада – це жива істота. Її організм треба відчувати – тільки тоді буде успіх. І він прийшов. Якщо рентабельність виробництва овочів визначається врожайністю, то вирощування розсади процентом одержаних рослин, висіяних насінням. Цей показник досягає 92-95%, в залежності від видів овочевих культур, що допомагає конкурувати з іншими виробниками. Розсада, вирощена в теплицях ПП «Варіант», вирізняється найкращими якостями: міцною кореневою системою, товстим, міцним стеблом.

Сьогодні її купують овочівники майже всієї України. ПП «Варіант» вийшов на міжнародний рівень серед багатьох подібних господарств. Та найбільшою гордістю Тетяна Юріївна вважає фахову команду працівників, від яких залежить прибутковість підприємства.
Сама ж вона має неабиякий авторитет серед колег, рідного колективу, односельчан, бо турбується не тільки про власний прибуток. За її допомоги, допомоги фермерів Кошеварова Дмитра, Кекух Тетяни та інших у належному стані утримується вся соціально–культурна сфера села Малокаховка.
Ця жінка – берегиня українського села.

Шанована односельцями, Тетяна Юріївна у 2006 році обирається депутатом Малокаховської сільської ради, а в 2010, 2015 роках – депутатом Каховської районної ради шостого і сьомого скликань. На цей час в складі постійної депутатської комісії райради з питань планування, бюджету, фінансів та оподаткування займає посаду секретаря.

Ось як коментує роботу депутата Тетяни Юріївни голова районної ради Тертична Т.С.:
«Вона активно працює в комісії, на сесіях. Вирішує звернення громадян з питань благоустрою, житлово–комунального господарства, транспортного сполучення, екології, охорони порядку та інші. Надає матеріальну допомогу на лікування та проведення операцій соціально –незахищеним громадянам».

Балабанов В.Г. – колишній голова райдержадміністрації:
«На одному із засідань депутатської комісії Тетяна Юріївна підняла питання про недостатнє надходження податків у районний бюджет. При перевірці платників податків з’ясувалося, що деякі підприємці взагалі нічого не платили, інші недостатньо. І був результат її активності. Наприклад, у 2010 році вільний залишок зведеного бюджету району був менший одного мільйона, а вже через рік збільшився в рази. Це врівноважена, прагматична жінка, яка хоче робити все правильно. Є тільки один недолік: великий трудоголік – круглий рік зранку до вечора без вихідних».

Але хоч щільний денний графік роботи розписаний похвилинно, все-таки знаходить час Тетяна Юріївна для обов’язкової спортивної зарядки вранці і після роботи, коли б вона не закінчувалася. А ще читає «Трилогію бажань» американського романіста Теодора Драйзера. Ця книга і сьогодні актуальна для бізнесменів, тих, хто займається підприємницькою діяльністю. Не байдужа до ліричних пісень Юрія Антонова, легендарного поета, автора і виконавця своїх пісень, барда Володимира Висоцького, одного з найбільш яскравих, колоритних представників української естради Івана Поповича, в піснях якого завжди чутно, що він, як і Тетяна Юріївна, з Карпатських гір.

Але навіть успішна кар’єра не зробить життя гармонійним, якщо в ньому відсутня можливість піклуватися про сім’ю. Яке для неї щастя бачити своїх хороших, порядних дітей – сина Артема, доньку Марину, підростаючу онуку Вікторію. Це ж твій слід на землі.

На запитання, які в успішної жінки плани на майбутнє, вона відповіла: «Я вважаю себе звичайною людиною, яка хоче жити і робити хороші справи. В народі кажуть, коли людина допомагає людям – це – сівба, коли допомагають їй – це наш урожай. Я вдячна малокаховчанам, працьовитим, дуже талановитим людям за підтримку, привітність, за велику довіру, яку вони виявили, обравши мене депутатом районної ради.

Аграрний бізнес розвивається надзвичайно стрімко, конкуренція гостра, добиватись прибутковості дуже складно. Виграють тільки найефективніші компанії з найвищими показниками врожайності та якості продукції. Тому в планах на майбутнє – розширення асортименту розсади, оптимізація витрат, підвищення конкурентоздатності,не тільки в якості, але й в ціні». На мить задумалась і в очах загорівся яскравий вогник.
«Я хочу, щоб був мир у кожній родині і в нашій Україні, бо без миру ніякі плани не будуть виконані».

Нехай цей вогник палає довго-довго. Бо коли на землі працюють такі особистості, соціально-відповідальні фермери, Україні незалежною бути. Саме такій успішній жінці, яка переймається долею людей, проблемами села, присвячується цей нарис.
Розквітай, закарпатська орхідея, і надалі уже в наших теплих Таврійських краях. Прийміть, вельмишановна Тетяна Юріївна, найщиріші, найсердечніше вітання з нагоди Дня працівників сільського господарства та Вашого ювілею.

Нехай Господь з висоти небес дарує Вам усе, що треба: життя в добрі, спокій у душі, любові, миру, якого всім так треба.
Нехай у Вашому серці завжди буде сонячно від людської вдячності за Ваші добрі справи!

З великою повагою, Ганна Антонова, колишній секретар парткому радгоспу імені Будьонного (с. Малокаховка).

Велика подяка в підготовці матеріалу Балабанову В.Г., Любаку В.І., Кутлаярову Г.П., Цоліній Л.І., Денисюк В.П., закарпатському досліднику Івану Біланчуку за нарис «Великі Ком’яти – історія села».

Від редакції. За активну участь у будівництві релігійних споруд Тетяна Юріївна Дудка нагороджена Грамотою Православної Церкви Почаївської ікони Пресвятої Богородиці та орденом Української Православної Церкви Почаївської ікони Пресвятої Богородиці Онуфрія, митрополита Київського і всієї України, предстоятеля Української Православної Церкви.

 

Дякуємо за відгук!