ІСТОРІЯ, ЯКА НАДИХАЄ

Немає готового життєвого сценарію, який можна було б застосувати для будь-яких обставин, як і нема єдиного універсального рецепту успіху. Дорога до нього вимагає багато зусиль та праці над собою, і якщо людина не готова до цього, то всі мрії про успіх так і залишаться мріями. Сучасна молодь — уміє рішуче діяти, креативно мислити, вірить у себе та в успіх тієї справи, якою займається.

Історія каховчанина Артема Короля — це історія звичайного хлопця, який завдяки власним зусиллям та наполегливій праці у 29 років керує досить великою фірмою. Він директор міжнародної мультисервісної компанії, філіали якої розташовані по всій Україні та в Білорусі.

Виріс Артем у лояльній сім’ї, в атмосфері довіри, але не вседозволеності. Впевнений, що роль батьків для становлення дитини велика, «адже моральні принципи, фундамент закладаються саме в сім’ї». Якраз такий «правильний стрижень» і дали батьки, Олена та Олексій, синові, за що він їм невимовно вдячний. Хлопець закінчив школу № 2, потім — Херсонський національний технічний університет. Молодий чоловік впевнений, що молодь після закінчення школи не завжди знає чого хоче, і, зазвичай, рішення про подальший крок приймає з допомогою близьких. Так було і в його випадку, батьки Артема самі закінчили вищеозначений херсонський виш, де, власне, і познайомилися. Тож вагань не було, і хлопець скоро навчався у Херсонському ВНЗ за спеціальністю «Управління персоналом».

«Чим більше ми уміємо, знаємо, тим краще»
— У старших класах дитина тільки формується, а вже навчання у вищому навчальному закладі (5–6 років) — це час, коли необхідно себе розвивати як особистість. Формальна вища освіта, на жаль, не відкриває усіх дверей, проте має свою велику цінність. Це роки перед дорослим життям і їх необхідно використати максимально, щоб десь у 23–24 роки ти був комусь потрібним, — розмірковує Артем. Молодий чоловік критично ставиться до якості знань, які дають ВНЗ, але щодо доречності і потрібності цих років впевнений стовідсотково.

На його думку, саме вища школа вчить молодь спілкуванню, розвиває різнобічно, привчає до самостійності. Завдяки навчанню у виші, — впевнений юнак, — він став більш розкутим, комунікабельним (що дуже допомагає у роботі). «Не обов’язково бути відмінником, адже теоретичні знання неможливо застосовувати на практиці, не треба прагнути до високих оцінок, треба прагнути до знань», — радить Артем. Необхідно постійно розвиватися, а якраз у соціумі цей розвиток і відбувається. Будь-які нові уміння, знання рано чи пізно можуть згодитися. Немає межі досконалості, треба весь час прагнути до чогось нового, рости, бо у сучасному світі вміння і мотивація важливіші, ніж документ про освіту…

«Чим більше доброго робиш у житті, тим більше добра повертається до тебе»
– це життєва позиція Артема. Хлопець допомагає людям і отримує від цього неймовірне задоволення. Неважливо — чи це фінансова підтримка, чи просто порада, добре слово. Люди звертаються, і він з радістю відгукується. Не дивлячись на те, що Артем ще не має власних дітей, він дуже любить малечу і саме для них завжди відкрите його серце, душа. Разом з однодумцями знаходять дитячі будинки, які потребують допомоги, і намагаються хоч трішки зробити життя цих дітей щасливішим.

І це не тільки фінансова допомога, подарунки, це веселі ігри, конкурси, міні-вистави з переодяганнями, сміхом та галасом. Саме хвилини, коли бачиш щастя у дитячих очах, на думку Артема, роблять і тебе щасливішим, спонукаючи до нових ідей.
Зараз виношує новий проект, який виріс з його любові до людей. Це мрія, яку він сподівається найближчим часом втілити у життя — відкрити Благодійний фонд, причому фонд має бути абсолютно некомерційним. Тобто об’єднуються однодумці, які хочуть (і можуть собі дозволити) безкорисливо допомагати людям. Артем впевнений, що підтримати можна і без грошей (було б бажання): провести майстер-клас, написати якийсь пост, надати транспортні послуги — ця допомога теж може зробити чиєсь життя щасливішим та сонячнішим…

«Чим старшими ми стаємо, тим менше залишається речей, котрі були раніше важливими»
Молодий чоловік весь час аналізує власне життя, вчинки, дії і приходить до того, що з часом цінності змінюються. Наприклад, сьогодні тобі здається, що дуже «круто» їздити на дорогому авто, а через 5–6 років, впевнений, що практичність візьме верх… Артем переконаний, що треба обов’язково мріяти і дуже важливо, на його думку, щоб ці мрії збувалися вчасно. «Ось якщо ти в дитинстві мріяв про велосипед, але не мав його, у дорослому житті можеш купити найкращий та вже того щастя не відчуєш. Якщо є мрія, треба до неї прагнути зараз, бо не факт, що вона буде актуальною через 10 років». Потрібно мріяти, але не пасивно (полежу, може щось зміниться), необхідно щось робити для її здійснення. Він не може довго сидіти без діла, не любить пасивності, даремної витрати часу (не для нього довгі телефонні розмови та лежання на дивані).

Артем не розуміє людей, які скиглять, жаліються на життя. Впевнений, що з будь-якої ситуації завжди є вихід, але треба його шукати. Не все гладко складалося у його житті, часом було досить нелегко, але певен, що «є речі, які будують нас, як особистість, роблять сильнішими, спонукають до дій, адже життя не пробачає пасивності та інертності»… Вже зараз Артем може собі дозволити (при бажанні) якийсь час нічого не робити (раніше такої можливості не мав).

Але він твердо засвоїв, «якщо зупинишся — зробиш крок назад», тож і рухається весь час вперед…
«Кожного разу черпаю цінні знання, які допомагають мені по-новому дивитись на звичні речі, переоцінювати власні погляди та пріоритети». Вважає, що життя має дві сторони: емоційну та раціональну. Якщо раніше емоційність більше керувала його вчинками, то зараз раціональність домінує — він планує своє життя, «розкладає все по поличках».

«Найсумніше у житті для мене — зона комфорту…»
Артем вважає, що саме комфорт людину дуже «розслабляє», вона припиняє контролювати якісь життєві процеси. Тож молодий чоловік намагається виходити із цієї зони, весь час самовдосконалюватися. Компанія, у якій працює з 2015 року, динамічно розвивається, шукає нові шляхи розширення. Ефективна діяльність будь-якої організації багато в чому залежить від налагодженої роботи команди співробітників, яку і покликаний забезпечити керівник.

Молодий чоловік впевнений, що йому надзвичайно поталанило з роботою, він має можливість проявляти ініціативу. Часті відрядження, нові знайомства, зустрічі — це цікаво для молодого керівника. Вільного часу залишається досить мало на якісь захоплення, але намагається, хоча б раз на тиждень, «поганяти м’яча» (хлопець з дитинства любив грати в футбол, це приносило справжнє задоволення). «Негативна енергія накопичується (не завжди легко працювати з людьми) і її треба «скинути». Побігав — і ніби оновлена людина», — говорить Артем.
— Чудово робити справи, які приносять користь людям, і отримувати від цього задоволення. Важливо вірити у те, що робиш і мати команду однодумців, з якою можеш втілювати нові ідеї та наполегливо працювати. Разом з тим, Артем готовий до змін, якщо відчує, що не розвивається далі, що прагне більшого…

Артем Король — талановитий, перспективний і неймовірно скромний молодий чоловік. Він не вважає себе успішним, не задумується навіть над цим. Для нього важливі прості речі — сім’я, діти. «Можливо, коли все складеться: і улюблена робота, і сім’я тоді буду вважати себе успішним», — посміхається він.

Роздуми про Каховку та сучасну молодь
«Каховка — моє рідне місто, яке люблю», — говорить молодий чоловік.
Порівнюючи яким було місто років сім тому і зараз, він відзначає, що «зміни на краще очевидні». «Тут затишно, але для молодої амбітної людини, звичайно, привабливіше велике місто, де більше перспектив. Якщо тобі нудно у маленькому місті, то змінюй або себе, або місце проживання. Вчитися можна на кого завгодно, але за час навчання повинен навчитися, як мінімум, грамотно спілкуватися, знаходити спільну мову з різними людьми і не боятися помилятися. Негативний досвід — це теж корисно, адже методом проб і помилок досягається той же успіх. Не бійтеся помилок, вчіться на них, ніколи не зупиняйтеся на досягнутому! Не витрачайте даремно часу і почніть рухатися вперед».

Артем радить своїм юним землякам постійно навчатися, адже зараз для цього відкриваються надзвичайні можливості. А ще він переконаний, що кожній молодій людині треба прагнути до фінансової незалежності.
— Звичайно, дуже зручно, коли можеш розраховувати на підтримку батьків, але тільки фінансова незалежність дає людині внутрішню свободу. Людина з грошима, якщо вона сама їх чесно заробила, не може бути нецікавою, — вважає Артем.
Цей юнак вражає своєю відвертістю, своїми зваженими поглядами на життя. І коли він говорить: «Я люблю Україну, українців, наш менталітет імпонує мені, подобається краса наших людей», — ти віриш у щирість його почуттів і слів… На даному етапі життя себе за кордоном він не бачить, хоча, звичайно, «ніколи не говори ніколи».

Життя може скластися по-різному, якщо це потрібно буде для роботи, власного розвитку, то готовий змінювати щось радикально…
Людина є привабливою тоді, коли залишається сама собою. Головне — зрозуміти свої сильні сторони і почати їх використовувати. Артемові, як на мене, це добре вдається…

Олена Демченко.

Дякуємо за відгук! Ми цінуємо вашу думку!

Pin It on Pinterest