КАХОВКУ ВІДВІДАВ АВТОР САТИРИЧНИХ КОНКУРСІВ «ГОГОЛЬ-ФЕНТЕЗІ»

Мабуть не даремно в народі кажуть: «Де народився, там і згодився». Багато талановитих неординарних особистостей через якісь життєві обставини покидають рідні краї, щоб досягнути нових висот, пізнати краще себе та світ. Проходять роки, серця їхні відгукуються на поклик рідної землі, вони повертаються, щоб щось змінити, повертаються, бо є що сказати своїм землякам…

Ім’я Валерія Кругова знайоме багатьом мешканцям Каховки. Він тут народився, виріс, прожив багато років, працював, пройшов становлення як особистість.
Не маючи спеціальної художньої освіти, чоловік добре знаний у мистецьких кругах не тільки нашої країни, а й за її межами. Валерій Олександрович розповідає: «Малювати ніде не вчився, мабуть гени діда художника-самоучки передалися. Бабуся розповідала, що він із фронту присилав разом із листами портрети, намальовані ним у хвилини затишшя».

Освіту здобував на історичному факультеті Запорізького університету. Саме тоді у 1981 році студент Валерій Кругов намалював свою першу політичну карикатуру. Товариш запропонував показати малюнок професіоналам-карикатуристам, яким робота початківця сподобалася. Через якийсь час молодого чоловіка прийняли до запорізького клубу карикатуристів «Карусель». Отримавши освіту, працював у школі, був вихователем, викладав історію, живопис, географію.

1990 року повернувся до рідного міста, працював у міській держадміністрації. У якийсь момент митець зрозумів, що йому не вистачає творчого процесу, що займається не зовсім тим, що до душі. Саме тоді і виникла ідея першої виставки. Ініціативу Валерія підтримала директор Каховського історичного музею Світлана Сидьолкіна, яка допомогла у пошуку художників і організації заходу. У виставці «На порозі тисячоліть» (1999 р.) були представлені роботи Віталія та Валентини Федченко, Геннадія Гнатовського, Євгена Мисова та Валерія Кругова. Митець до сих пір з теплотою в голосі згадує свій перший крок: «Це і був початок мого виставкового життя. Ми навіть видали перший каталог із живописними та графічними роботами учасників…».

 

– Валерій, чому саме цей жанр мистецтва Вас привабив? Чи допомагають у роботі знання історика?
– Карикатура – це не просто малюнок, це і гумор, і сатира (чого так не вистачає на екранах телевізорів та шпальтах газет). Щоб малювати карикатуру не обов’язково вміти професійно малювати. Якраз найкращі карикатуристи – не художники. Треба мати тонкий хист та відмінне почуття гумору, знати суспільні науки (тут мені і допомогли знання історика), бути обізнаним у політичному житті країни та світу. Справжніх карикатуристів не так і багато. Карикатурист одночасно повинен бути і сценаристом, і режисером, і літератором. Адже карикатура, в якійсь мірі, – розповідь, оповідання, при цьому повинна бути зрозумілою людям і, звичайно, смішною. Карикатура – це анекдот.

Організація та проведення різнопланових виставок захопили митця. У Каховці відбулися фотовиставки «Мандри з Варяг до Греків» та «Барви України» (2001 р.). 2003 рік – у Херсоні пройшла перша авторська виставка карикатур «Мобілізація», присвячена впровадженню в наше життя мобільних телефонів.

З 2009 р. Валерій Круглов реалізує проект Міжнародного фестивалю мистецтв «Гоголь-фентезі» ім. Рудого Панька з діючими конкурсами: карикатури, літератури та ілюстрацій. На питання, чому поєднали літературу з ілюстрацією, Валерій відповів: «Це, мабуть реалізація дитячої мрії – книжка крім тексту повинна мати обов’язково малюнки».

Переможці конкурсу отримують смішні статуетки гоголевського персонажу, пасічника-розповідача із «Вечорів на хуторі біля Диканьки». Директор та організатор фестивалю вважає, що творчість Гоголя тісно пов’язана з історією Каховки, Херсонської губернії, звідси і персонаж Рудого Панька. Валерій навіть провів конкурс на створення проекту статуетки-приза. Було запропоновано багато різних варіантів, виконаних із кераміки, дерева різних авторів. Але остаточно цей образ створив сам Валерій. Організатор фестивалю впевнений, що статуетка надихає митців на творчість. Цей конкурс пропагує українську мову. У 2013 році в межах фестивалю «Гоголь-фентезі» був проведений перший дитячий літературний конкурс «ФантФест». За 10 років у проекті взяли участь до 4000 митців з 78 країн світу, проведено більше 30 виставок, як в Україні, так і за кордоном. Все це, безперечно, говорить про його популярність.

На початку своєї діяльності митець мріяв вивести конкурси карикатури на міжнародний рівень. Для цього треба було зацікавити визнаних майстрів, переконати їх пристати на пропозицію увійти до складу журі. Валерій Олександрович був упевнений, що це є однією із основних умов успіху таких конкурсів.

Багато хто сумнівався у реальності цієї ідеї та задумка наполегливого митця вдалася. Ідея сподобалася Юрію Кособукіну і він погодився очолити журі конкурсу «Футбол об’єднує нас», присвячений проведенню Euro-2012. Відомий український карикатурист отримав більше 300 нагород на міжнародних конкурсах та занесений до «Книги рекордів Гіннеса» як карикатурист з найбільшою кількістю нагород. Тож його згода визнала значимість заходу.
Це був наймасштабніший конкурс в історії української карикатури, який зібрав митців із 73 країн світу.

Знаний російський карикатурист Михайло Златковський погодився бути головою журі конкурсу «Диявольська бензоколонка» (2014 р.), підготовленого до дня народження Путіна. На даний конкурс подали роботи карикатуристи із 32-х країн світу. Організатор відзначає, карикатура не потребує перекладу, її розуміють в усіх країнах з першого погляду – тож подібні конкурси є хоч і невеликою, але суттєвою противагою пропаганді, яку розповсюджують у світі проти України. Конкурси не проводяться під якесь замовлення. Саме тому творчі змагання проходять на високому професійному рівні, а призерами стають, дійсно, найкращі.

– Чи актуальна політична карикатура в Україні? Доводилося відчути на собі дію цензури?
– Звичайно, політична карикатура затребувана в Україні, особливо після Майдану. Але й цензуру вже довелося відчути. Так, приміром, декілька херсонських ЗМІ брали мої роботи, навіть виплачували гонорари, а потім… не наважувалися друкувати їх. Та це нічого. Ставши карикатуристом, художник повинен бути готовим до, так званої, особливої уваги до своєї персони.

– Які плани на майбутнє? У рідне місто привела ностальгія чи нові ідеї?
– У Каховку я приїжджаю частенько, адже тут мій дім, мої батьки. Але цього разу, дійсно, у рідне місто привела ще й нова задумка.
Хочу запропонувати на розгляд міської ради проект заснування у Каховці Центру міжнародних фестивалів сатири та гумору «Гоголь-фентезі». Каховка вже має великий фестивальний досвід, то чому б його не продовжити… Це і цікаві зустрічі, і майстер-класи, виставки.

Конкурс більше цікавить самих учасників. А ось проведення виставок – це вже вихід на широку аудиторію, донесення культури у маси. Крім того, символ фестивалю «Рудий Панько» (до речі, зареєстрований витвір мистецтва), який вже відомий у всіх країнах світу, може стати й новим символом міжнародного Центру фестивалю мистецтв, окрасою центра міста, у вигляді садово-паркової скульптури.
Що ж, каховська спільнота, у своїй більшості, готова сприймати нове, неординарне. Бажаємо успіху та нових проектів…

Спілкувалася Олена Демченко.

Дякуємо за відгук! Ми цінуємо вашу думку!

Pin It on Pinterest