ДІТИ ЄДНАЮТЬ КАХОВКУ І ОЛЕСЬНИЦЮ

Саме за цим маршрутом відбулася двотижнева літня неймовірна подорож школярів нашого міста. Діти відпочивали за кордоном з 23 червня по 9 липня, знайомилися з культурою і побутом Польщі, а також знайомили польських друзів з традиціями нашої країни.

Варто нагадати, що минулого навчального року відбувся міський конкурс на кращу модель учнівського самоврядування «Наш парламент — найкращий!», перемогу в якому здобула команда ЗОШ № 1, і саме тоді міський голова Андрій Дяченко пообіцяв, що влітку діти поїдуть до Польщі. І це збулося! Учасниками поїздки стали не тільки учні першої школи, а й учні з інших шкіл міста та кращі вихованці закладів культури міста.
Олесьниця, місто-побратим Каховки, таке ж невеличке. Саме в цьому тихому, чистому, затишному містечку в Нижній Селезії, що зовсім недалеко від кордонів Чехії та Німеччини, ми і провели більшу частину часу. Ще ми побували у місті Вроцлав, що є адміністративним центром Нижньосілезького воєводства, за 30 хвилин їзди від Олесьниці.

В Олесьниці ми відвідали старовинний замок XІ століття, були на гостинах у вуйта гміни та бургомістра міста (від каховчан передали їм цінні подарунки); найсміливіші підіймалися на височенну вежу ратуші, краєвид з якої зачаровує. У центрі міста є невеличкий сквер, в якому просто посеред міста спокійно живуть кролики і ніхто їх не чіпає.

Визначне місце в Олесьниці — «Парк над ставами»: озеро, навколо якого прокладені пішохідна і велосипедна доріжки, відведені місця для відпочинку (лавки і викладені з ліхтарів в землі знаки зодіаку, які ввечері загоряються і створюють неземну атмосферу). Ввечері парк наповнюється малечею і дорослими, які цілими родинами бігають, катаються на роликах, велосипедах, просто відпочивають і насолоджуються красою озера. Поряд знаходяться критий і відкритий басейни, в яких ми також плавали. На новенькому стадіоні грали в футбол з дитячою командою міста, і хоча їхня команда була «зіграна», а наша — збірна, гра скінчилася з нічийним рахунком 7:7. А ще ми побували на виставці машин з усього світу та на автомобільному ралі, що саме в цей час проходило за містом.

Дуже атмосферно провели день в Богушицях — це невеличке село, в якому проходив фестиваль «Зустрічі біля печі». Подібні фестивалі проходять почергово в населених пунктах гміни біля світлиці (будинок культури). На фестивалі ми також презентували себе, ці дійства називаються — імпреза. Із захопленням польські друзі сприймали наш «Гопак», у виконанні Івана і Євгена Бойка, Єви Манзік та Вікторії Ліфінцевої; зачарували присутніх піснями Ксенія Малецька та Єва Манзік. Польський ансамбль, вражений нашим виступом, подарував нам українську пісню «Ти ж мене підманула», а ми їм у відповідь заспівали «Червону руту».

Всі гуртом пригощалися, танцювали почергово під українську і польську музику. Тут ми куштували національні страви, які дещо відрізняються від нашої кухні, більш перчені, гострі та кислуваті. На «Ура!» пішли у дітвори польські «пироги» — вареники з картоплею та кропивою. Збивали всі разом масло, яке потім смакували із свіжовипеченим хлібом. Саме тут ми відчули справжній національний колорит!

Вроцлав — одне з найбільших міст Польщі на річці Одра. Це «місто зустрічей», адже в ньому нескінченна кількість мостів. По-своєму чарівне місто вдень і особливо прекрасне вночі, коли всі будівлі і мости підсвічуються. А ще ми мали можливість спостерігати ввечері за співаючими фонтанами, дійство неймовірне! Дуже пізнавальними були екскурсії в Гідрополіс — музей води та музей пошти. Найбільший зоопарк в Європі — вроцлавський — вразив своїми розмірами, там можна цілий день гуляти і всього не побачити, вирізняється від інших зоопарків наявністю африкаріуму та океанаріуму. Певна територія зоопарку в точності відтворює кліматичну зону — температуру, вологість, флору і фауну. На величезному стадіоні, на якому відбувалося Євро‑2012, що вміщує 42 тисячі глядачів, діти побували в роздягальнях футболістів, конференц-залі, в ложах вболівальників, а ось на саме поле виходити не дозволили (за це штраф!). Цей стадіон діючий, окрім футбольних матчів, тут відбуваються концерти, конференції.

На Рацлавській панорамі кожному видали аудіогід і ми могли чути переклад оповідача про історичне минуле польського народу.
На шляху до України добу ми провели у Кракові, мали нагоду побачити як живуть студенти, адже нас поселили у гуртожитку Ягеллонського університету. Краків — центральна площа, місце, де постійно йдуть вистави і концерти: фокусники, оркестри, театральні постанови просто неба…тут поряд йде вінчання, на наших очах юнак дівчині освідчувався в коханні; щогодини на вежі сурмить трубач і махає рукою, а ти йому у відповідь — і твоє загадане бажання обов’язково здійсниться. Це місто казок, легенд, що стають реальністю! Таким ми його побачили!

Запитаєте, як ми долали мовний бар’єр? Легко! Хоча ніхто з нас не володів мовою, ми готувалися до подорожі, вчили ключові фрази для спілкування. А Тимофій Супрун підготував промову польською (за допомогою сестри), яку виголосив на офіційному прийомі у мерії. Мова дружби і миру зрозуміла усім! Нашу українсько-польсько-англійську мову розуміли люди і раді були допомогти. Мови схожі, тому українцю легко зрозуміти поляка і навпаки, треба тільки уважно слухати. З мовою проблем не було, але кожен ще раз задумався про необхідність володіння іноземними мовами, адже це відкриває ширші горизонти.

У серці кожного з нас Олесьниця залишила щось особливе і в кожного воно своє. Щиро можна сказати — ми полюбили це місто!

Фарина Аліна, учениця ЗОШ № 5:
Наша подорож запам’яталась мені великою кількістю нових, позитивних вражень. Найцікавіше було те, що нам потрібно було проїхати понад тисячу кілометрів аби дізнатися, що найприємніші та найрідніші люди живуть на відстані витягнутої руки, в рідній Каховці. Олесьниця для мене стала прикладом, як повинне виглядати маленьке європейське містечко — з бруківкою, прибране, атмосферне.
Я дуже вдячна організаторам за те, що більшу частину подорожі ми пробули в Олесьниці, тому що саме відвідуючи маленькі міста ти можеш пірнути з головою в тутешню культуру, темп життя, відчути справжній колорит Польщі.
Безмежно вдячна організаторам та місцевій владі за можливість бути частиною цього дійства. Завдяки подорожі тепер я маю цілий автобус фантастичних друзів.
Можу впевнено сказати, що Європа така, як на красивих картинках або на стандартних заставках нових телефонів. Нам є куди рости!

Дзьоба Валерія, учениця ЗОШ № 1:
Я в захваті від міста, від компанії, з якою провела незабутні два тижні, в захваті від місцевих жителів Олесьниці, особливо тоді, коли вони розуміли нашу «красномовну» польську. Я вже дуууже давно не переживала таких емоцій! А ще я шокована, які талановиті люди живуть у нашому рідному місті! Ми живемо в маленькому містечку, де фактично всі знають один одного, але ми не помічаємо тих чарів, які випромінюємо та даруємо оточуючим. Тепер і за кордоном знають, які у нас чудові музиканти, співаки, танцюристи і взагалі привітна, компанійська молодь. Тепер і Польща знає, що Каховка не просто легендарне місто, а місто, в якому живуть майбутні легенди!

Ця країна дістала з глибини мене самої самостійність, я відчувала відповідальність за себе, особливо тоді, коли потрібно було запам’ятовувати дорогу, чи «з головою на плечах» розпоряджатися грошима… Польща відкрила мене з іншого боку, у моїй книзі життя написала багато нових сторінок! Про цю подорож можна писати неймовірно довго, та все-таки деякі таємниці залишаться у мене в серці, вони будуть гріти мене ще дуже довго.
Що ми побачили в Польщі і хотіли б змінити у себе? Гарні дороги, по яких комфортно подорожувати; виховані водії, які завжди зупиняться перед пішоходами і так само виховані пішоходи, які дотримуються правил. Мешканці міста, які дбають самі про затишок і чистоту, облаштовуючи на кожному газоні і балконі справжню оранжерею. В Олесьниці немає бродячих собак, там особливе ставлення до тварин, по місту, навіть біля мерії, стоять чистенькі поїлки для друзів наших менших, яких вигулюють господарі. І так хочеться облаштованих велосипедних доріжок, басейну!

«Європа і Україна,
ми разом одна родина!
Співаєм одні пісні,
радієм одній весні!»
– з піснею Єви Манзік ми прибули до ріднесенької Каховки. Співали, раділи зустрічі з рідними і не могли розлучитися з веселою компанією, яка стала рідною за два тижні.

Дні подорожі вчать більше, ніж роки, проведені вдома! Ця подорож стала подарунком, уроком життя для кожної дитини, а наша каховська дітвора — активна, розумна, талановита, заслуговує на це! Дуже добре, що міський голова, депутати, міський відділ освіти розуміють, що молодь має розвиватися, дає дітям шанс побачити інші країни, інші можливості, які потім втіляться в реальні дії. Прекрасна ідея повинна мати продовження!

Оксана Круковська, Валерія Дзьоба, Аліна Фарина, Ангеліна Волощук, учасниці подорожі.

Дякуємо за відгук!

Pin It on Pinterest