Потрібно жити для людей. Життя для себе – утопічний сценарій

Свята в Україні мало не щодня. Ми знаємо про них, а деякі залюбки й відзначаємо: дні бухгалтера, самоврядування, підприємця, сільгоспвиробника. Але поряд з ними є й такі, про які мало хто знає. День української міліції, який відзначали 20 грудня, у зв’язку з реформуванням міліції, яка нині стала поліцією, скасовано. Натомість цього дня ми офіційно вшановуємо ветеранів і пенсіонерів органів внутрішніх справ. Як живуть правоохоронці порядку на заслуженому відпочинку, на що витрачають своє завзяття та енергію дізнавалася редакція “Каховської зорі”. Наш гість – полковник запасу, громадський діяч, сім’янин і батько трьох дітей Віталій Анатолійович Немерець.

 

– Як починалася ваша кар’єра і чому вибрали професію міліціонера?

– Я народився в Каховці, зростав у багатодітній родині, де з самого дитинства вчили цінувати сім’ю та поважати один одного. З дитинства прикладом для мене був рідний брат моєї мами, Коваленко В’ячеслав Семенович, який працював у карному розшуку. Він багато розповідав про особливості цієї професії, іноді брав із собою на службу. Тому мене завжди цікавила робота оперативника і рішення пов’язати свою долю з міліцією було прийнято усвідомлено. Після школи я вступив до Херсонського училища міліції, по закінченню якого повернувся в рідне місто і почав роботу в карному розшуку оперуповноваженим.

Пригадую перше затримання «матьорого» кримінальника. На другому місяці роботи, пізно ввечері проходив по вулиці в житловому мікрорайоні міста і помітив, як з одного під’їзду вибіг чоловік у темному одязі, в капюшоні, з великою сумкою в руках. З парадного будинку доносився плач жінки і крик «Допоможіть! Грабують!»… Я крикнув підозрілому незнайомцю: «Стояти, міліція!», але він почав тікати. Я зробив кілька пострілів з табельної зброї і почав його переслідувати. Переслідуваня тривало кілька хвилин і на території стадіону він був затриманий. В цей час під’їхали колеги, яких громадяни повідомили по телефону «02» про стрілянину.

При огляді у затриманого з сумки було вилучено майно, викрадене з квартири, яку він тільки-но пограбував, а в рукавах його куртки знаходилися злодійська «фомка» і величезний ніж-тесак. Сам же затриманий виявився наркоманом, раніше неодноразово судимим, рецидивістом.

У 23 роки мене призначили на посаду начальника Каховського УГРО. Це було дуже відповідально, але все виходило і робота приносила задоволення, правда, доводилося шукати спільну мову з колегами, більшість з яких були в 2 рази старші за мене. Це стало своєрідним випробуванням, оскільки тільки працюючи командою можна досягти позитивних результатів.

Через рік я поступив у Київську національну академію внутрішніх справ і по закінченню знову повернувся на службу до свого підрозділу. Довелося керувати оперативними службами не тільки Каховки, а й Новотроїцька і Херсона. Далі було призначення на посаду першого заступника начальника райвідділу – керівника кримінальної міліції.

У 2008 році мене призначили начальником територіального підрозділу Каховського районного відділу внутрішніх справ. Потім я працював начальником райвідділів в Олешках, Чаплинці та Новій Каховці.

– Після реорганізації системи органів внутрішніх справ Ви пішли у відставку?

– У 2015 році, коли були вибори, я висував свою кандидатуру на посаду міського голови Каховки. Хотілося чогось більшого, чогось нового не тільки для себе, насамперед, для жителів рідного міста, було прагнення і бажання піднятися на новий, зовсім інший рівень. Перемогти на виборах мені не вдалося, але я вірю, що все сталося саме так, як повинно було бути.

Потім почалася реформа в правоохоронній системі. Я пройшов численні перевірки, люстрації і атестації, але вже прийняв рішення піти зі служби. Можливо, якби у мене був інший характер, я б залишився. Адже робота налагоджена, я полковник поліції, пройшов атестацію і можу продовжувати керувати підрозділом. Але мені хотілося рости і розвиватися.

Все одно, коли 24 роки віддаєш себе улюбленій справі, то вона залишається з тобою до кінця життя. Як і раніше спілкуюся з керівниками оперативних підрозділів, володію інформацією про нинішній стан речей в місті, області та державі, я радію успіхам колег, які продовжують протистояти злочинності.

 – Які професійні ситуації вплинули на ваш світогляд?

– У моїй роботі кожен день був по-своєму незабутнім. Для когось розкрита справа – це просто галочка на папері, а для мене це було, в першу чергу, відновлення порушених прав громадян. А як приємно було бачити щасливі очі людей і чути подяку за виконану роботу. У такі моменти приходило розуміння, що тут і зараз ти не дарма.

Пригадується випадок, мабуть, один з перших у моїй практиці. Мені тоді було всього 18 років, мене закріпили за старшими наставниками В.Коваленком та С.Бережним, яким я допомагав у розкритті майнових злочинів, в тому числі квартирних крадіжок.

В один з робочих днів надійшла заява про вчинення крадіжки. Потерпілий повернувся зі строкової служби в Німеччині і, звичайно ж, привіз з собою речі,зокрема і дитячі, які на той момент були досить цінними. А з огляду на те, що привезені вони з-за кордону, то їх цінність в очах наших співвітчизників зростала в рази. Протягом доби нам вдалося встановити злодіїв. При проведенні обшуку було вилучено все вкрадене майно. Можна сказати, що ми дісталися по «гарячих слідах», тому що злодії навіть не встигли розібрати сумки з награбованим, хоча вже й залишили межі області і знаходилися в Криму. І коли ми повернули потерпілому все до дрібниць, то у нього були сльози на очах. Знаєте, тоді я ніби «просочився» цим відчуттям, коли приносиш людям користь. Напевно це і була та основа, до якої я в подальшому додавав досвід і навички.

– Чи займалися Ви діяльністю, яка не була пов’язана з міліцією?

– Крім служби, я шість років був у складі Каховського міського виконкому, а після переведення в Нову Каховку, з 2015 року – у складі Новокаховського. Результат роботи правоохоронців безпосередньо пов’язаний із взаємодією з органами місцевого самоврядування. Саме таким чином в Каховці в 2012 році на вулицях міста з’явилося відеоспостереження. Разом з виконкомом і депутатами була прийнята програма «Безпечне місто», завдяки якій було встановлено 16 камер в громадських місцях, що дуже допомагало в роботі: починаючи від профілактики злочинів та закінчуючи фактичним затриманням злочинців.

– Що привело Вас до рішення зайнятися громадською діяльністю?

– Сьогодні я входжу до складу обласної громадської організації, девіз якої “Ми стали «ЄДИНИМ щитом», щоб захищати ваші права і свободи” і є її куратором в Каховці, Горностаївці, В.Лепетисі, В.Рогачику, Н.Сірогозах та Іванівці.

Завдання організації – правовий захист мешканців Херсонщини, тобто коли правоохоронні органи уже не в змозі вам допомогти, у вас є надія на нас. Я давно знайомий з кожним, хто стояв біля витоків ГО «Єдиний щит». І впевнений, що тільки разом і спільно ми досягнемо вагомих результатів: наші знання можуть стати, дійсно, рушійною силою на шляху до справедливості, якої у нашому суспільстві не вистачає. Для більш детальної інформації тим, кому потрібна допомога, заходьте за посиланням – http://goes.ks.ua/

– Як змінилося Ваше життя після виходу у відставку?

– Будь-якому силовику потрібен період адаптації після виходу на заслужений відпочинок. Я не виняток, а тим паче, виникли проблеми із здоров’ям. Хірурги “відремонтували” і тепер, як і раніше, маю змогу продовжувати одну із своїх улюблених справ, заняття спортом в тренажерному залі.

Своєю найбільшою цінністю вважаю свою сім’ю: дружину Юлію і трьох наших чудових дітей. Я був радий, що з’явився вільний час, який хотілося без залишку присвячувати їм. Найвище щастя бачити, як вони ростуть і знати, що ти величезна частина їхнього життя.

Основний життєвий принцип – бути корисним, не змінився. Живу на благо рідних, близьких, друзів, сусідів нашого багатоквартирного будинку (активно беру участь в діяльності ОСББ), допомагаю відчувати себе впевнено і безпечно людям, які працюють зараз зі мною, беру участь у роботі Новокаховського виконкому, пам’ятаю і про старших товаришів, з якими доводилося служити. Часто звертаються земляки за допомогою і не тільки з юридичних питань. Впевнений, що мого внутрішнього потенціалу вистачить ще на багато потрібних і корисних справ. Всьому свій час.

Дуже задоволений успіхами своєї старшої доньки (на фото). Аліна займається таеквондо, вона – володар чорного пояса.Трикратна чемпіонка України, срібний призер Європи (Таллінн), володарка другого і третього місця на Чемпіонаті Світу (Мінськ). Я дуже гордий, що, незважаючи на свій юний вік, всього 14 років, вона вже домоглася серйозних результатів в цьому виді спорту. За що й отримала звання «Спортивна гордість м.Каховка-2018».

Другій доньці 8 років, син цього року пішов у перший клас, тому впевнений, всі перемоги у них попереду.

Користуючись нагодою, вітаю своїх колег зі святом. Бажаю кожному бути максимально корисним суспільству, не залишатись осторонь проблем людей, адже кожен з нас складав присягу на вірність народу України. А це – на все життя!

Дякуємо за відгук! Ми цінуємо вашу думку!

Pin It on Pinterest