Я і моя Україна: дві історії успіху…

У наш час непросто не загубити, не втратити себе, а як це зробити, коли довелося кинути рідний дім, роботу, друзів…Та ми, українці, завжди вміли знайти в собі сили піднятися і йти вперед, завжди могли дати собі раду.

Сьогодні піде мова про людей, які не дивлячись ні на що — активні, розвиваються і вірять в себе.

Дві історії успіху… Три людські долі…

Міжнародна організація з міграції (МОМ) за фінансової підтримки Європейського Союзу ініціювала грантову підтримку переселенців та учасників АТО на започаткування або розширення підприємницької діяльності.

Учасником проекту став Іван Парфьонов, переселенець з Луганська, якого конфлікт змусив приїхати в Каховку. Молодий чоловік вже брав участь у деяких проектах, у одному (на рівні області) навіть виграв невелику суму. Тож дізнавшись про пропозицію від МОМ, він вагався недовго — подав документи на участь. Після успішного проходження тренінгу, навчання початковим фазам підприємництва, отримав допомогу із написанням бізнес-проекту. Робота була проведена дуже об’ємна та серйозна, адже треба було розробити фінансовий план, який оцінювався за низкою критеріїв, серед яких — реальність (має бути ринок збуту продукції); необхідно вказати період окупності підприємства; провести презентацію-захист бізнес-плану перед комісією. Іван успішно пройшов усі етапи, тож і отримав грант на розширення власної справи, у вигляді необхідного обладнання для своєї міні-пекарні, а саме: конвекційна піч, дві вітрини (теплова та холодильна), морозильна камера та кавова машина.

— До отримання гранту, — розповідає Іван, — я вже почав випробовувати себе у цій галузі, але завдяки новому обладнанню, я отримав можливість розширити власний бізнес.

Молодий підприємець з натхненням розповідає про свою діяльність, яка стала і роботою, і хобі. Адже, за його словами, випічку обожнював з дитинства. Особливо яскраві спогади залишилися про приїзд на канікули до бабусі в Коробки, яка «балувала» онука різними смаколиками. Досі Іван пам’ятає і шарлотку, яку готувала йому тітка Ірина.

Тож не дивно, що дитячі гастрономічні уподобання переросли у професійну діяльність.

Невеличка пекарня-кав’ярня «Французька випічка», відкрита зовсім недавно, вже стала досить популярною у місті, аромат свіжої випічки, як магнітом, притягує до себе відвідувачів. Хоча і раніше круасани, випечені Іваном, мали своїх шанувальників, зараз асортимент значно розширився: це і французькі багети, і круасани з різними начинками, і булочки «равлик», а також «експериментальні» круасани з сиром «Чеддер», зеленню та салямі (до речі, багато хто із відвідувачів вже вподобав їх). Крім того, поціновувачі незвичайних напоїв можуть посмакувати кисневими коктейлями, які, з гордістю розповідає підприємець, в Каховці готує тільки він. Іван методом спроб та помилок розробив власні рецепти. Адже у приготуванні якісного продукту дрібниць не буває, навіть температура морозива може вплинути на якість та смак коктейля. Роботи додалося, тож на підтримку приходить дружина Людмила, деколи допомагає племінниця. З часом планує взяти собі людину в поміч.

Не дивлячись на те, що дуже полюбляє круасани, молодий чоловік у чудовій спортивній формі, адже ще у дитинстві захопився паверліфтингом (силовий вид спорту). Зараз не тільки сам продовжує заняття, але займається й тренерською роботою (і, поки що, досить непогано вдається все поєднувати). Що ж, як бачимо, головне — бажання, цілеспрямованість та наполеглива праця у досягненні поставлених завдань…

У Івана багато планів: « Прагну розвивати бізнес, розширюватися, поки (посміхається), в межах України». Мріє, щоб його випічка, його бренд знали в усіх містах країни…Підприємець вважає, що грантові програми — це велика допомога людям, які рухаються вперед, шукають можливість розвиватися.

Не менш популярними, завдяки власній діяльності у нашому місті стали Олена Бурзієва (на фото) та Ірина Мамроцька, переселенки із Криму. Жінки працювали науковими співробітниками у природоохоронному закладі, обидві закінчили аспірантуру, але не встигли захиститися… Життя диктує свої правила, в один момент все змінилося, і вони опинилися в Каховці. Вирішили спробувати щось зовсім нове. Ірина з дитинства спостерігала за бабусею, яка дуже любила возитися з борошном — пиріжки, вареники, млинці тощо. Тож не дивно, що пропозиція Олени, яка теж дуже любить куховарити, спробувати свої сили саме у цьому напрямку, зустріла підтримку Іри. На новому місці вирішили розпочати власну справу — виготовляють кримські чебуреки за власними рецептами. Так колишні колежанки стали партнерами у бізнесі. Вони дуже різні: Олена — генератор ідей, дуже активна, непосидюча; Ірина — більш виважена, спокійна, тому, мабуть, і «вживаються» разом — доповнюють одна одну.

Сказати, що було нелегко — нічого не сказати: чуже місто, без житла, ні друзів, ні знайомих, ніякої підтримки. Та, як ведеться, позитивні, цілеспрямовані, доброзичливі люди притягують собі подібних…Випадок познайомив їх із Галиною Петрівною Захарченко, лідером ГО «Громадянська відповідальність», яка стала другом, порадником, саме завдяки її підтримці змогли встановити міні-пекарню і почали працювати.

Самі досі дивуються, як випікаючи чебуреки змогли знайти стільки друзів, добрих знайомих. Саме з допомогою нового друга, Дмитра Хлистова, колишнього атовця, який порадив, направив, взяли участь у конкурсі грантів у рамках проекту USAID — допомога постраждалим від військового конфлікту (на Херсонщині проект реалізовує ГО «Успішна жінка»). Незважаючи на «хронічну» втому, катастрофічний брак часу, жінки знайшли хвилинку і подали таки документи на участь у конкурсі. Так само, як Іван, відвідували тренінги, старанно навчалися, писали бізнес-плани. І яким же було здивування, коли дізналися, що одним із двох переможців став їхній бізнес-план. Жінки отримали тістоміс для твердого тіста (давню мрію Ірини, адже доводилося все робити вручну, що доволі важко).

Наступний проект, у якому взяли участь і перемогли, отримавши грант, став проект МОМ. Знову навчання основам маркетингу та підприємницької діяльності і, як результат — володарки професійного холодильника, двох великих духових шаф та тістоміса (невеликого).

Ірина та Олена дивуються, як все продумано, усі моменти враховано…Навіть після отримання гранту жінкам запропонували коучинговий супровід (тренування через скайп), який, за словами підприємниць, був дуже доречним. Організатори проектів декілька разів навідувалися з перевірками. І це зрозуміло, представники європейських країн хочуть бути впевненими, що кошти, витрачені на той чи інший проект працюють, людина розвивається сама і розвиває власний бізнес. Перед жінками-бізнесменами стоїть велика кількість завдань, які необхідно вирішувати — це і збільшення асортименту продукції, і нові місця реалізації, і працевлаштування нових робітників (на цей час вже двоє фахівців прийняті на роботу, у вересні планують взяти третього).

Чебуреки — це візитівка підприємців-початківців, адже мають вже багато постійних клієнтів. Ірина розповідає, що «чебуреки — це не тільки смачне тісто, але й, відповідно, якісна начинка». Тому дуже прискіпливо ставляться до закупки продуктів, які використовують для виготовлення своєї продукції. Ще попитом користуються янтики (схожі на чебуреки, але випікаються на сухій сковорідці) та пиріжки з різними начинками.

— Життя таке коротке, — говорить Ірина Мамроцька (на фото), — відсидітися тихенько не вийде. Ми весь час знаходимося у стані якогось енергетичного підйому, рухаємося вперед, розвиваємося, хоча часом буває дуже важко…

Коли жінки починають говорити про рідні місця — очі загоряються особливим вогнем. Вони нескінченно можуть розповідати про красу гір, рослини, які ростуть у ботанічному саду тощо. Та зараз їх дім — Каховка. Наше місто з першого погляду дуже сподобалося. Єдине, що здивувало, за словами Олени Бурзієвої, що таке чудове, зелене місто, таке брудне … Вони навіть збирали активістів для рейду до лісу, щоб очистити його від сміття.

Що ж, ці люди можуть стати прикладом цілеспрямованості, активної життєвої позиції, незламності для кожного з нас. Вони не підкорюються обставинам, змінюються самі та змінюють світ навколо себе…

І як би сумно це не звучало, але країни Євросоюзу та міжнародні організації на сьогодні надають переселенцям дуже вагому фінансову і технічну підтримку — значно більшу, ніж їм надає українська держава.

Олена Демченко.

3 коментарі до “Я і моя Україна: дві історії успіху…

Дякуємо за відгук! Ми цінуємо вашу думку!

Pin It on Pinterest