Cудмедекспертиза у Каховці з 1974 по 2020: на одні й ті ж граблі?

Судмедекспертів часто плутають з патологоанатомами. Особливо у Каховці, де вони, за якоюсь недальновидною традицією, певний час працювали за сумісництвом, виконуючи обидві функції. Взагалі мої колеги працюють з тілами тих, хто помер після будь-­якого зовнішнього впливу: переохолодження, пожежі, побиття, ДТП, в результаті вбивства або самогубства. До судмедекспертів надходять і невпізнані, скелетовані і розчленовані останки.

Навіть якщо людина після травми потрапила до лікарні і довго там лікувалася, а потім померла, ми будемо досліджувати її тіло. І якщо завдання патологоанатома – визначити причину смерті, то судмедексперт, крім цього, відповідає на безліч питань, які ставить перед ним слідство: які пошкодження і коли були заподіяні, коли настала смерть, чи могла людина вижити з цими травмами і так далі. Від отриманих висновків великою мірою залежить, чи пред’являть підозрюваному звинувачення чи ні.

Проблема в тому, що в медицині і кримінальному судочинстві різні принципи. У медицині – принцип презумпції патології: якщо людина звернулася в лікарню, то головне – вилікувати, а для нас головне – визначити причину смерті і можливу помилку лікарів. Можливо саме тому інші лікарі до нас ставляться з певним острахом, адже ми можемо знайти їх “грішок”. Звичайно, це й є однією з причин упередженого ставлення до нас з боку адміністрації. Якщо людина померла від захворювання, то його розтин робить патологоанатом, а отже він повинен бути і кардіологом, і гінекологом, і т. д. Вони розбираються в захворюваннях, але навряд чи кваліфіковано дадуть висновок смерті через механічне пошкодження, наприклад, якщо загиблого збило авто. Те ж стосується лікарської помилки. Судмедексперт – закриває ці прогалини. Саме через це, коли одна людина виконує дві ці функції, сумісництво – рідке явище. Хоча той же Костянтин Ухов, працював саме за суміцництвом. Це необхідність, яка виникла у лікарні, і в цьому випадку, він пішов адміністрації на зустріч. Йому ж на зустріч йти ніхто не захотів.

Останнім часом до нашої служби прикуто багато необґрунтованої негативної уваги. Мова йде про відношення лікарні до приміщень, в якому ми працюємо, і до мого колеги. Відзначу, перш за все, що на моїй практиці такі взаємини у стінах ЦРЛ – не новина, за тим лише винятком, що раніше на персоналії старалися не переходити.

У 1974 році на базі Центральної районної лікарні у Каховці розмістили бюро судової медичної експертизи. Я мав честь кілька десятиліть працювати у цьому закладі, в тому числі разом з Костянтином Уховим, якого зараз намагаються звідти вижити. З того ж часу, адміністрація лікарні ніколи не звертала увагу на нашу службу. Ніякого фінансування на господарські витрати не передбачалося. Хоча ми на нього особливо ніколи і не розраховували. До чого це може призвести, ви бачили у минулому році, коли водночас перестав функціювати каховський морг, паралізуючи роботу експертів, та додавши клопоту родичам загиблих та померлих.

Я, як і мої колеги не раз зверталися до місцевої влади і головного лікаря з проханням вирішити проблему розміщення відділення судово-­медичної експертизи. Може, читачі газети забули про публікації на цю тему, нагадаю. Патологоанатомічний корпус історично знаходиться в жалюгідному стані. Та до того ж, в ньому розміщені дві служби. Працюють лікарі: паталогоанатом та судмедексперт. Площ не вистачає.

Згідно з Положенням про бюро судово-­медичної експертизи, затвердженим МОЗ, відділення цих бюро організуються на базі лікарень. І органи охорони здоров’я зобов’язані забезпечити їх відповідними приміщеннями, всіляко сприяти експертам при виконанні їх службових обов’язків.

Необхідне спеціалізоване приміщення для прийому з метою експертизи потерпілих, а також злочинців, адже ми маємо справу не тільки з кримінальними трупами, але і з живими людьми. Звичайно, якщо я за рік робив розтин 250-300 людей, то живих людей (зґвалтованих, побитих) приходило до 1000.
Щоб тут працювати спеціаліст повинен бути готовим 24 години на добу. Поліція може викликати в будь який момент, в тому числі і вночі. Коли б трагедія не трапилась – до 10 ранку висновок повинен бути готовий.
І в цих стресових умовах, як я вже казав, ставилися до нас по залишковому принципу, а страждали люди. Логіка в головних лікарів проста: патологоанатом – лікар ЦРЛ, а судмедексперт – квартирант. В той же час, патологоанатом ніколи не замінить судмедексперта, хоча навпаки – можливо. Звична практика, коли матеріали для ремонту виділять швидше на котельню, ніж на морг Каховської ЦРЛ.
Щоб зрозуміти, наскільки величезний обсяг роботи виконується нашою службою, приведу приклад іншої своєї колеги, з якою я пропрацював 30 років – Тамару Михайлівну Сивкович. Вона була спеціалістом з великої літери. Щоб було зрозуміліше – більшість досліджень лікарні проходили через неї. Наприклад, прийшла жіночка до гінеколога, та здала аналізи, а він їх відносить за порадою саме до Тамари Михайлівни. Звучить дивно, але пояснення просте. Вона, на відміну від того гінеколога, могла вчасно помітити патологію. Лише потім цей діагноз використовує “спеціаліст”, який не міг побачити під мікроскопом пухлину, за те добре бачив торбинку, що йому принесли, чи кишеню пацієнта. До 90% точних діагнозів тоді були заслугою саме Тамари Михайлівни, яка, як деякі лікарі, нові авто не купувала, хоча й виконувала за них частину роботи. А що за це отримала моя колега? Нічого. Мікроскоп і той був минулого століття, а то й старіший. І, навіть з таким ставленням, з такою технікою, я за 30 років не бачив, що хтось з моїх колег в Каховці помилився з діагнозом!

Що зробила адміністрація Каховської лікарні, коли Тамара Михайлівна пішла на пенсію? Замість того, щоб знайти спеціаліста в інституті, навчити його, дати матеріали, мікроскоп і т. д. вирішили йти шляхом впровадження суміснитва. До мене звернулися та буквально попрохали попрацювати за неї. Причому на безоплатній основі. Я по доброті погодився, але розумів, що треба шукати ще одного спеціаліста. Тоді допоміг колишній міський голова Олександр Карасевич, який знайшов Костянтина Ухова та запросив працювати в ЦРЛ.

Відповідально можу запевнити вас, що як до судмедексперта, за весь час роботи до нього не виникло жодного питання. По якості роботи він схожий з вже загаданою Тамарою Михайлівною. Тому я і здивувався останнім подіям та категоричною, подекуди неприпустимою позицією керівництва лікарні щодо нього.

Розрізати тіло та побачити проблему – важко. Щоб бути розумним патологоанатомом треба працювати і під тим же мікроскопом бачити, а не просто туди дивитись. До того ж документацію судмедексперта читають родичі, рецензент з обласного бюро, адвокат, судді, слідчі. Питань до Костянтина – ніколи не було.

Єдине невдоволення, яке може бути до нас, як спеціалістів – пов’язане з паперовою бюрократією. Припустимо, для того щоб зробити розтин, треба чекати рішення суду, а якщо вихідний? Звісно родичі не вдоволені. Але це будні судмедексперта. Інший приклад, зобов’язали родичів загиблого отримувати рішення про видачу тіла аж у Херсоні у місцевій прокуратурі. Звісно вони були обурені.

Повертаючись до ситуації з приміщеннями. Чи існує якийсь наказ про те, що за тим же моргом не потрібно слідкувати адміністрації ЦРЛ? Звісно ні. Але чому тоді все було в такому занепаді? Чому ми в минулому році зіткнулися з паралізацією служби через зламане холодильне обладнання? А тому, що як я вже казав, до нас відносяться, як до квартирантів. Працюємо – і добре.

Вирішити питання може місцева влада, якщо вона знайде приміщення, забезпечить необхідним, то і конфліктів з лікарнею не буде. Так було і раніше. Погляньте лише, хто взагалі будував лікарню та допомагав їй? Міські організації, підприємства… Ніхто не приїжджав з району, хоча підпорядковується вона саме йому.

Чому до Костянтина Валерійовича з боку адміністрації ЦРБ така агресивна тактика, мені не зрозуміло. Пояснення звісно придумали, але логіки там не має. Ухова ніхто на роботі ніколи не шукав – він завжди на роботі. Коли лікарня стикнулася з проблемою кадрів, а саме терміновим пошуком спеціаліста на посаду патологоанатома, то Костянтин не відмовив на прохання адміністрації лікарні. За власний кошт поїхав на курси підвищення кваліфікації, щоб «виручити» ЦРЛ. Зрозуміло, що з подібним ставленням до служби, кращого за нього, для Каховки, в стислі строки – не знайти. Але адміністрація й тут відзначилась. Тепер йому нібито знайшли заміну. Скажу лише, що новий патологоанатом не такий вже й новий. У 2016 році він був звільнений з посади Каховської ЦРЛ за алкоголізм та скандал через продаж речей загиблих. А тепер все виглядає так, що ЦРЛ вирішило забити останній цвях у труну судмедекспертизи у Каховці. Як інакше пояснити, таке безвідповідальне ставлення до порядних та кваліфікованих кадрів?!

Володимир СТАРЧЕНКО, судмедексперт з 30-річним стажем, каховчанин.

1 коментар до “Cудмедекспертиза у Каховці з 1974 по 2020: на одні й ті ж граблі?

  • 01.06.2020 о 22:12
    Permalink

    Якщо не важко, з того місця, де «патанатом не може замінити судмедексперта, а судмедексперт патанатома може» — трошки детальніше… Особливо там, де про гістологію…

    Відповідь

Дякуємо за відгук!

Pin It on Pinterest