ПЕРЕМОГ БЕЗ ПОРАЗОК НЕ БУВАЄ

Мало хто з нас обізнаний з секретами бойового мистецтва тхеквон-­до, яке зародилося понад 2000 років тому в Кореї. Ця дисципліна, за допомогою тренувань, дозволяє людині зміцнити здоров’я, навчитися самообороні без зброї та привчає працювати над саморозвитком духовності та інтелекту.

“Тхе” означає “удар ногою”, “квон” – “кулак”, “до” – “шлях” (“мистецтво”).
У мене особисто завжди викликали захоплення дівчата (жінки), які займаються таким видом спорту як боротьба. Здавалося б, зовсім не підходяще для ніжних створінь заняття, але у багатьох з них це таки непогано виходить, при цьому – досить граційно.
Ім’я Аліни Немерець вже добре відоме у Каховці. Юна спортсменка не тільки демонструє на змаганнях різного рівня власні досягнення, але й чудово презентує наше місто… Але про все по черзі.
Аліна тренується у новокаховському клубі “Хваранг-­до” вже шість років. Спочатку це були заняття на базі ЗОШ № 3 з тренером Барановою Мадонною. Дівчинка дуже швидко розвивалася, тренер помітила у ній потенціал і запропонувала продовжити тренування у м.Таврійськ, де є гарна спортивна зала. І ось вже протягом п’яти років юна спортсменка їздить до сусіднього міста на заняття з тхеквон-­до.
За цей час дівчина виявила себе як справжній боєць із сильною волею та стійким характером. Досягнення не забарилися. Ніхто швидких результатів не сподівався, але вийшло так, що вже за декілька місяців після початку занять Аліна поїхала на змагання до Кременчуга. Що з цього вийде ніхто не знав (це повинно було стати ознайомленням, зануренням в атмосферу змагань)… А вийшло так, що дівчинка виборола золоту нагороду. Звичайно, це було несподівано, у першу чергу для неї самої, і надихнуло каховчанку на подальші тренування, додало впевненості у власній силі.
Дивлячись на цю тендітну дівчину, виникає питання: “Що ж спонукало її до цього бойового виду мистецтва?”. Відповідь дав батько спортсменки, Віталій Немерець:

– Я бачив у доньки потенціал, звернув увагу на те, що їй до вподоби активні види спорту. Дивлячись на її фізичні можливості, запропонував спробувати себе у тхеквон-­до. Погодилася, скоро зрозуміла, що подобається, стало цікаво, з часом звикла до навантажень.

Зрозуміло, що будь-­які досягнення – це результат наполегливої праці. Тренування проводяться тричі на тиждень, а напередодні змагань спортсмени тренуються шість разів на тиждень по декілька годин поспіль. До того ж ще є спортивний табір. Збори тривають 10-14 днів – це режим постійних тренувань. Очевидно, що такий напружений графік витримає не кожен… Спорт – це часто подолання власних бажань, заради занять доводиться чимось жертвувати. Не кожен до цього готовий, необхідно мати сильний характер та мотивацію. Саме мотивація є основою всіх спортивних зусиль і досягнень, оскільки необхідно бути готовим працювати в умовах втоми, болю і бажанням займатися іншими речами. У свої 16 років Аліна вже має звання чемпіонки України та Європи, не так давно отримала звання майстра спорту України. За усим цим стоїть робота дитини, її тренера, батьків.
Віталій Анатолійович пишається донькою, тим, що вона має стержень, який дає їй сили і прагнення бути першою, ставити мету та впевнено йти до неї.
Як говориться, гени своє беруть. Прикладом наполегливості, любові до спорту став для юної спортсменки саме батько, який веде активний спосіб життя. Ще у дитинстві грав у футбол, волейбол, баскетбол. неодноразово виступав у змаганнях, захищаючи честь міста та своєї школи № 1. Цікаві йому були і силові види спорту, наприклад, бокс, у якому досягнув II дорослого розляду. Уміння, здобуті у шкільні роки, застосував, навчаючись у Національній академії внутрішніх справ. Брав участь у змаганнях, виграв першість академії з рукопашного бою. Зараз, після перерви через проблеми зі здоров’ям, чоловік знову відновив тренування, займається у тренажерній залі. Дружина та двійко молодших дітей теж не відстають, адже точно знають, спорт – це здоров’я.

Тож Аліні є на кого рівнятися. Та й з тренером їй неймовірно пощастило. Баранова Мадонна Миколаївна – триразова чемпіонка світу з кікбоксингу WRKA, чемпіонка Єропи та світу з таеквон-­до, заслужений майстер спорту України, володарка 4-го дану. Вона має підхід до дітей, знаходить з ними спільну мову, до кожної ставиться як до своєї власної. Майстерність, любов, повага до вихованців – все це дає відповідні плоди.
Тільки те, що Аліна подальший життєвий шлях вирішила пов’язати зі спортом, говорить саме за себе… Дівчина після школи (вона одинадцятикласниця) планує вступити до педуніверситету, хоче зайнятися тренерською роботою. Їй дуже подобається працювати з дітьми, вже зараз користується авторитетом серед молодших товаришів по команді. Для 16-річної дівчини це досить серйозне, виважене рішення, яке викликає повагу.
І взагалі, непросто у цьому віці замість підліткових “тусовок”, спілкування з однолітками, проводити час на тренуваннях, зборах, змаганнях. Деколи доводиться “перезагружатися”, але дівчина чітко визначила для себе приорітети і впевнено рухається обраним шляхом. Тим більше, є куди рости. Аліна володарка чорного пояса (I дан). Це колір мудрості, що говорить не тільки про високі навички у техніці, а й про такі ж високі моральні і духовні цінності. Для того, аби отримати пояс треба не тільки мати певні результати у змаганнях, необхідно здати додаткові екзамени, куди входить і теоретична, і практична частини. Лише після того, як спортсмен все здасть, має право отримати пояс.

Змагання – це завжди хвилююче як для учасників, їхніх тренерів, так і для батьків.

– Звичайно, дуже хвилюємося під час змагань, але намагаємося не показувати це доньці, – ділиться батько спортсменки. – Завжди непросто пережити поразку, особливо дитині, тож пояснюємо, що перемог без поразок не буває. І так не тільки у спорті, але і в житті…

Своє захоплення саме цим видом спорту Аліна пояснює так:

– За порадою татка спробувала тхеквон-­до і захопилася. Мені подобається, що кожен може обрати програму (їх всього 5 видів) і проявити себе у ній: спаринг, спецтехніка, силове розбивання, тулі чи самозахист…
Звичайно, кожне змагання є особливим, але деякі все ж запам’ятовуються більше за інші. Пам’ятною виявилася поїздка у Талін на чемпіонат Європи. Тут дівчинці довелося зіткнутися з несправедливістю. Юна каховчанка дійшла до фіналу, повинна була провести останній бій з дівчиною із команди РФ, але… Аліні зарахували технічну поразку. Претензія суддів, як розповів Віталій Анатолійович, була до амуніції (а саме, до шлема), який буквально в одну секунду “втратив” відповідність стандарту. Було запропоновано його замінити протягом 1 хвилини, що було фізично неможливим, оскільки команда України знаходилася на іншому кінці зали…Це було розчаруванням не тільки для спортсменки. а й для української федерації в цілому.”Доросле” життя зустрічає не дуже привітно, але спорт виховав уміння тримати удари, силу духу, який і допомагає вистояти під час негараздів.
Географія змагань, у яких беруть участь вихованці новокаховської федерації “Хваранг-­до” досить широка: Болгарія, Греція, Білорусь, Італія, Естонія, Німеччина. Завжди виступають достойно, адже дуже почесно представляти Україну у заходах такого рівня.
Знаково, що Аліна завжди їздить на змагання з прапором нашого міста. Неймовірно урочисто, коли спортсменка сходить на п’єдестал для нагородження, розгорнувши стяг з написом Каховка та зображенням “Тачанки” (на фото з татком). Це її невеликий внесок у популяризацію рідного міста.
На жаль, ситуація з коронавірусом торкнулася кожного, не оминула і спорт. Через карантинні обмеження було скасовано багато тренувань та змагань (наприклад, чемпіонат Європи у Чехії). Та спортсмени продовжують готуватися до наступних змагань, сподіваються, що скоро буде така можливість.
Взагалі, тренування, змагання – все це, як відомо, відбувається за рахунок батьківського фінансування. Правда, існує правило, коли спортсмен виступає за збірну країни, то федерація виділяє кошти (якщо це чемпіон України, а якщо срібний призер – 50/50 федерація/батьки).

Віталій Немерець, який тісно пов’язаний зі спортом, впевнений, що фінансування спорту – це інвестиція у дітей, у їхнє здоров’я, їхні майбутні досягнення.
– Я вважаю, що необхідно більше виділяти коштів з міського бюджету на розвиток спорту. Впевнений, маємо таку можливість. Не скажу, що зовсім нічого не робиться у цьому напрямку (відкриваються спортивні площадки, невеличкі стадіони), але є можливості для більш серйозних проєктів, і я маю своє бачення розвитку спорту у нашому місті…
Що ж, бажаємо Аліні нових перемог і здобутків. Дійсно, у спорті, як власне, і у житті, не завжди мрії стають реальністю, не завжди Фортуна посміхається юним спортсменам, але треба вірити у себе, у свої можливості та сили. І все обов’язково отримається!

Спілкувалася
Олена Демченко.

Дякуємо за відгук!

Pin It on Pinterest