Дяченко змушує освітян жебракувати?

Кричуща ситуація виникла в закладах освіти Каховки напередодні нового навчального року: освітяни не готові зустрічати дітей у світлих та відремонтованих приміщеннях. 

За незрозумілих обставин цього року міська влада жодним чином не перейнялась питанням проведення ремонтних робіт у школах, дитсадках та позашкіллі. Для двох десятків навчальних закладів міста не закуплено жодної банки фарби, жодного кілограма вапна, жодного метра шпалер — нічого! Як це? У які класи прийдуть діти та вчителі 1 вересня? Якими коридорами та сходами вони будуть ходити? І зовсім не зрозуміло: в якому стані будуть їдальні та туалети.

Дивується ситуації й колишній начальник управління освіти міської ради Михайло Гончар: «Проведення поточних та капітальних ремонтних робіт в закладах освіти, а тим паче напередодні нового навчального року, це обов’язок міської влади, як засновника і утримувача освітньої мережі. Щороку я працював з депутатським корпусом, щоб на ці цілі виділялося якомога більше коштів. Так, у 2018 р. з міського бюджету було витрачено 340 тис. грн, у 2019 р. — 930 тис. грн (окрім цього, майже один мільйон пішов на різні ремонти в школах, дитсадках, позашкіллі). А у 2020 році виділили — нуль!».

Залишились без відремонтованих класів і майбутні першокласники, бо ремонтні роботи зі створення сучасного освітнього середовища в рамках Нової української школи (НУШ) міська влада цього року також згорнула. «Оскільки держава щороку виділяє гроші на закупівлю навчального обладнання для перших класів в рамках НУШ, у 2018 р. я запропонував міській раді за кошти міського бюджету проводити капітальні ремонти перших класів, і за можливості, допоміжних приміщень — коридорів, туалетів тощо. І таким би чином, потихеньку, ми б змогли власними силами створити для школярів нормальні умови для навчання і осучаснити освітнє середовище шкіл відповідно до вимог. У 2018 р. за кошти міського бюджету були капітально відремонтовані перші класи у СЗОШ № 2, № 4, № 5, № 6 та гімназії, а у 2019 р. — у ЗОШ № 1 і № 3, на що, відповідно, було витрачено 4 та 2 млн. грн. Шкода, але цього року Дяченко зі своєю депутатською більшістю наплювали на цей проект і не виділили жодної копійки», — ділиться сумною картиною Михайло Гончар.

Не знайшлося у міській казні грошей і на закупівлю в заклади освіти мила, туалетного паперу, прального порошку, миючих засобів. «При щорічній потребі у 2 млн. грн, коштів і так ніколи не вистачало, але кожного року ми боролися за те, щоб у міському бюджеті витрати на ці речі збільшувались. І у нас виходило! Якщо у 2018 р. таких товарів було придбано майже на 400 тис. грн, то у 2019 р. — трохи менше 600 тис. грн. А цього року управління освіти закупило лише на мізерні 70 тис. грн, і то, у зв’язку з проведенням у школах ЗНО!» — бідкається Михайло Васильович.

Ситуація з відсутністю миючих засобів викликає не тільки обурення, але й тривогу, оскільки вимоги Міністерства освіти щодо старту навчального року передбачають значний перелік заходів, пов’язаних з забезпечення особистої гігієни дітей. Не маючи достатньої кількості миючих засобів, ці заходи неможливо втілити. Не виключено, що через таке недбале відношення міської влади до потреб закладів освіти вони взагалі можуть не відчинитись 1 вересня!

«Чому особисто для мене було важливим, щоб міська влада щороку збільшувала витрати на закупівлю фарби, шпалер, миючих засобів, ремонт навчальних приміщень тощо? — ділиться Михайло Васильович. — Була шляхетна ідея: поступово відмовитися від благодійних внесків батьків. Потрібно врешті-решт прибрати з наших навчальних закладів цю принизливу практику — «оподаткування» батьків. А це можна зробити тільки за умови належного фінансування освітніх потреб з міського бюджету. І ми до цього активно йшли, лобіюючи збільшення видатків міського бюджету на освіту. Але Дяченко і Ко вирішили, що саме батьки мають з власної кишені ремонтувати класи та створювати достойні умови навчання для своїх дітей. Тобто, вже з 1 вересня вчителі і вихователі дитсадків будуть вимушені з простягнутою рукою просити у батьків гроші на миючі засоби, пральний порошок та бозна на що!» — підсумовує Михайло Гончар.

Як бачимо, підготовка до нового 2020–2021 навчального року в Каховці повністю провалена, безпечне перебування дітей в закладах освіти — під питанням.

Прикро, що таке принизливе ставлення до освітніх питань відбувається на фоні величезного фінансування з міського бюджету зіркових концертів, утримання приватної футбольної команди — усього, що може сподобатись каховчанам напередодні виборів. Але чому від чийогось популізму мають страждати майбутні покоління? Чому діти мають чекати, поки дорослі дядечки награються в політику?

Валентин Підгорний.

One thought on “Дяченко змушує освітян жебракувати?

Дякуємо за відгук!