Ногами в сметану

Повним провалом і поразкою скінчилося марнославне градоначальництво для Андрія Дяченко, який правдами і неправдами пнувся до заповітного крісла, а потім п’ять довгих років бездарно «правив» преславною Каховкою. Життя красномовно довело, що він не був ніяким супер-­реформатором чи-­то вправним сучасним управлінцем, якого б добре знали і поважали городяни. Цей фантазер і кон’юктурник зовсім не мав бажання ловити мішком сонце, або ж просвердлити в землі дірку, через яку можна було б спостерігати за тим, що робиться у пеклі. Пам’ятаете, шановні читачі, про це досить влучно і з гумором ще наприкінці XVIII століття писав М.Е.Салтиков-­Щедрін.

У нашого героя були зовсім інші плани. То ж давайте хоча б побіжно, до проведення повного фінансового аудиту, проаналізуємо те, що зроблено командою Андрія Дяченко. До слова скажу, опісля оголошення результатів виборів міського голови зневажені і виснажені інтригами, скандалами каховчани з полегшенням зітхнули. Нарешті, нова влада зупинить економічне та духовне сповзання Каховки в прірву, будуть створені нові робочі місця, припиниться відтік молоді за кордон. Хоча Михайло Жванецький і говорив, що красти треба з прибутків, Андрій Дяченко пішов далі класика. За його часів місцеві спритники призвичаїлися розкрадати міський бюджет, руйувати комунальні підприємства і зовсім не дбати про майбутнє громади. Згідно офіційних даних, вже повністю витрачено кошти бюджету розвитку міста на нинішній рік. За 10 місяців не виконано доходну частину місцевого бюджету. Недоодержано — 891,5 тис. грн. За словами експертів, закупівлі товарів, виконання робіт та надання послуг здійснювалися без проведення тендерів, при цьому ціни було завищено у 3–4 рази. До того ж, допускалося ухиляння від застосування закону України «Про публічні закупівлі». З грубим порушенням проводилися і самі публічні закупівлі. Зокрема, для проведення особистої піар-­компанії Андрія Дяченка напередодні виборів було придбано вуличний телевізор та рекламні сіті-­лайти на суму 390 тис. грн. Щедро розтринькувалися гроші платників податків на поточний ремонт доріг, облаштування дитячих майданчиків, придбання баскетбольного устаткування. На це було витрачено 2 млн. грн. А як сплеснули серця каховчан, коли закінчилося довготривале укладання плитки у центрі міста, і враз охололи, побачивши сіру, непривабливу площу…

Крім того, антимонопольний комітет тричі визнавав неправомірним вибір переможця торгів через забаганки Андрія Дяченка, внаслідок чого відтягувалися строки закінчення ремонту. Опісля цього трапився дещо смішний курйоз. Представниками Книги рекордів України було зафіксовано рекорд, встановлений на цій площі по вимощенню начебто «найбільшого герба міста». За цей сумнівний рекорд з бюджету громади було сплачено 22,2 тис. грн. київському підприємцю Антону Резнікову. А цю хитромудру оборудку з відмивання брудних грошей, яка коштувала платникам податків 4,5 млн. грн. було використано знову ж таки КП «Каховське трансортне підприрємство» під час капітального ремонту вулиць Панкеєвська 112–118, 122–124 та розділової смуги по вулиці Фаїни Гаєнко-­Кооперативній. За оцінкою спеціалістів реальна сума проведення робіт не повинна була перевищувати 1,5 млн.грн. Свідомо були також завищені ціни при виконанні обсягів робіт біля ПК «Меліоратор», стадіону «Авангард». Треба відзначити, що не здійснювалася в повному обсягі сплата до міського бюджету за надання в аренду комунального майна територіальної громади міста. За 10 місяців поточного року за оренду приміщень надійшло лише 137 тис.грн., що складає 39 відсотків до фактичних надходжень, або на 214 тис.грн. менше. За цей відтинок часу припинили своє існування три комунальні підприємства. Про колись успішне виробництво «Каховська друкарня» ми вже розповідали. Напрошуються два логічних питання: чому, при досить частій зміні керівників, у друкарні жодного разу не проводилася інвентаризація, що наштовхує на зумисне розкрадання і продаж майна територіальної громади. Чи не заважала міська друкарня конкурентним інтересам приватного підприємства «Юран», яке також надавало поліграфічні послуги? За кілька метрів від білокам’яної будівлі міськвиконкому і ради знаходиться КП «Готель Таврія», вірніше знаходилося, бо там від колись триповерхового, затишного і недорогого готелю залишилися одні стіни.

— Влітку, 23 червня 2020 року, КП «Каховське транспортне підприємство» передало нам на баланс без опису це приміщення —, розповідає в. о. директора КП «Каховська керуюча компанія» Дмитро Пославський. Ми завітали до колишнього готелю, яке знаходиться без охорони. В деяких холодних номерах стоять одні лише ліжка, відсутня білизна, телевізори, холодильники. Кажуть, що їх звідси вивезли. Велике пограбування Каховки цим не закінчилося. Інакше, як головотяпством, не назовеш знищення парку культури і відпочинку у житломасиві Свєтлово, на березі Каховського водосховища. Знову така ж картина. У міськвиконкомі не можуть знайти кінці: куди ж поділися матеріально-­технічні цінності? Нагадаємо, що у 2018 році залишки будівель і споруд цього, більше віртуального парку, було передано на баланс КП «Каховське транспортне підприємство». Опіся демонтажу атракціонів та інших приміщень міський голова Андрій Дяченко пообіцяв громаді на цьому місці створити новий парк. Але, мабуть, не встиг.

Кілька слів про те, що дуже хвилює і обурює. Насторожує те, що в легендарній Каховці, тодішня влада під орудою Андрія Дяченка з великою ненавистю і злобою, неповагою до ветеранів оголосила війну пам’ятникам історичної і культурної спадщини. Вже кілька років безкарно йде знищення всесвітньо відомого монумента «Легендарна тачанка», хоча пам’ятник, постановою Кабінету Міністрів України від 2009 року, внесений до переліку об’єктів культурної спадщини національного значення. В результаті декомунізації, без погодження з жителями міста і врахування їх думок у Каховці демонтовано бюст Василю Блюхеру. 2 серня 2019 року о 5-й годині ранку знято з гранітного п’єдесталу пам’ятник Михайлу Фрунзе, який був збудований на кошти трудящих міста. Зараз зібрано майже 2 тис. підписів каховчан, які вимагають припинити руйнування пам’ятників історії, а винних за псування комунального майна притягнути до суворої відповідальності. То ж прошу завжди пам’ятати слова великого Макіавелі, який писав: «Перед історією — зніми капелюха, перед майбутнім — засукай рукава».

Коли я бачу на лівому дніпровському березі вечірній Берислав, залитий яскравими вогнями, що звеселяють душу, а у вихідні зустрічаю усміхнену каховську дітвору з їх батьками, які відпочивають у новокаховському парку розваг, а в цей час літні каховчани прогулюються чудовою але напівтемною набережною з похиленими ліхтарями, де немає жодного туалету, мені стає сумно за місцеву владу.

На щастя, тепер вже колишню. Інколи здається, як би Каховка могла говорити, вона б заплакала. І міста, громади для того, щоб дружити, співробітничати з культурно-­економічного розвитку, доцільніше, мабуть, не шукати у Польщі чи Туреччини. Чарівна Нова Каховка, козацький Берислав, сусідній Таврійськ готові хоч зараз прийняти легендарну Каховку у свої дружні обійми та навічно побрататися. Ще задовго до набуття повноважень законно обраного нового міського голови, колишній градоначальник А.Дяченко самоусунувся від виконання своїх функціональних обов’язків, за ним поспішили і деякі з найбільш йому наближених. Припинила своє існування його кишенькова газета, працівники якої так вірнопіддано служили своєму патрону, що почасти забували про етичний кодекс журналіста. Головною вимогою якого є: служити не владі і не грошовим мішкам — служити громаді! Так безуспішно закінчилася кар’єра цього очільника надзвичайно цікавого і размаїтого міста. На Андрія Дяченка чекає аудит фінансів, землі, комунального майна.

Є дуже мудре прислів’я: коли людина не знає, в яку гавань вона тримає шлях, жоден вітер не дутиме в потрібному напрямку.

Володимир Менисенко, заслужений журналіст України. Фото Сергія Уса.

Дякуємо за відгук!

Pin It on Pinterest