Роздуми студентів про дистанційне навчання…

Епідеміологічна ситуація в Україні стала причиною дистанційного навчання дітей та молоді. Якщо школярі вже повернулися до традиційної форми отримання освіти, то студенти, у своїй більшості, досі на дистанційці. Ми вирішили дізнатися про їх ставлення до такої організації навчального процесу. Особливо цікаво було почути думки першокурсників, які щойно вступили у доросле життя, але не встигли зануритися у студентські будні.

Тож, до розмови долучилися випускники каховських шкіл, нинішні студенти вищих навчальних закладів.

Ярослав Хоменко, студент Національного університету “Львівська політехніка”:

— Навчання — це невід’ємна складова нашого існування. Воно триває все наше життя, незалежно від того малюк ти чи професор, якому за сімдесят. З появою коронавірусу і його наслідків (карантини, локдауни тощо), кожна людина відкрила для себе альтернативну можливість здобувати знання. Існує багато роздумів щодо дистанційки, комусь це не сподобалось ще на початку, а хтось отримує від цього задоволення. Особисто я вважаю, що дистанційне навчання стало для всіх нас неабияким випробуванням. У першу чергу, для вчителів, бо лише дуже кваліфікований і досвідчений професіонал здатен навіть на відстані бути хорошим наставником і надавати допомогу здобувачам освіти.
Як студент першого курсу, я провчився більшість часу дистанційно і лише декілька місяців мав нагоду відвідувати свою альма-­матер. Скажу чесно, краще — очно. Спілкуватися з вчителем віч-на-віч, оцінювати свої можливості — для мене це дуже важливо, бо коли викладач на екзаменаційній конференції з прикрістю говорить, що не знає своїх учнів, складається враження, що ти і не вчився взагалі…

У кожної форми освіти є свої сильні та слабкі сторони, як я вже зазначив вище, основною проблемою дистанційки є відсутність прямого контакту з викладачами, та й взагалі, зі студентським життям, яке нам так гарно описували всі, кому не лінь. Ще, на мою думку, втрачається об’єктивність оцінювання, бо списувати чи хитрити стає набагато легше і покарання за це ви навряд чи отримаєте…

Ангеліна Волощук, Національний університет біоресурсів і природокористування України:

— Я переконана, що дистанційне навчання негативно впливає на розвиток студентів та учнів, адже в такому випадку не відбувається доцільного контролю та традиційної передачі знань.

Дуже вдячна своєму університету за те, що він дав змогу відчути себе справжньою студенткою столичного ВНЗ. У першому семестрі впродовж місяця ми навчалися у звичайному режимі, зараз також, на щастя, вже на навчанні.

Особисто мені не вистачало очного навчання, зокрема тому, що бракувало спілкування з одногрупниками та викладачами, участі в різноманітних конкурсах, заходах, конференціях, а також атмосфери студентства.

Серед плюсів дистанційного навчання можна виділити такі:

  • можливість вчитися з будь-якої точки світу в будь-який момент;
  • дозвіл на відвідування пар в піжамі;

Мінусами можна вважати:

  • відсутність соціальних контактів та спілкування з колегами;
  • нестабільне інтернет-з’єднання, що може стати причиною прогулу.

Іван Баранецький, Харківський політехнічний інститут:

— Особисто я вважаю, що дистанційне навчання необхідне, і не тільки через проблеми з коронавірусом, а й просто для того, щоб показати вчителям варіативність проведення уроків (новий досвід, що веде до підвищення кваліфікації). Багато хто вважає, що для учнів (студентів) це є відпочинком, але я не дотримуюся цієї думки. Як на мене, це те ж навчання, тільки з деякими нюансами. Так, може здатися, що в цій системі багато прогалин і вона недосконала. У цілому так і є, оскільки це нова організація навчального процесу і до неї треба звикнути.
Як говорила одна дуже шанована мною людина: «Якщо вам не подобається загальноприйняте рішення, значить ви погано розібралися у цьому питанні”. Тобто, для якісного проведення уроків дистанційно, потрібно розібратися у програмах, вибрати найбільш підходящі і ВСЕ. Принаймні, на даний момент, поки ще не придумали більш ультимативного рішення проблеми, це все, що ми можемо зробити.

Я встиг повчитися очно і можу сказати, що, як і очікувалося, цей класичний варіант подобається більше. На це впливає безліч факторів:

  • Ставлення до навчання. Під цим маю на увазі те, що ти відчуваєш, коли вчишся по-справжньому: сидиш за партою, бачиш вчителів тощо.
  • Можливість запросто дізнатися потрібну інформацію. Перебуваючи в інституті, ти можеш при потребі вирішити будь-яку проблему, звернувшись до викладача, у деканат тощо (оскільки психологічно легше спілкуватися з живою людиною віч-на-віч, ніж листуватися з якоюсь безіменною іконкою)…
  • Найголовніше (звичайно, для мене) — звичка. Після 11 років постійного відвідування школи, сидіння вдома є певним обмеженням, знаходишся немов у клітці (особливо для студентів, особливо 1 курсу). Через постійні клопоти люди і так мають мало часу, а тут ще і проводити заняття, і відпочивати доводиться в одному місці — це перебір. Спочатку ти знаходиш нотки комфорту і звикаєш, але дуже швидко все змінюється, і ти розумієш, що не можеш всидіти на одному місці. І взагалі, система освіти в нашій країні абсолютно сира (недосконала), не дивлячись на багаторічні поновлення і реформи в цій галузі…

Андрій Таранішин, Празький університет економіки й бізнесу:
— Дистанційне навчання вважаю дуже доречним, особливо взимку, коли набагато легше чимось захворіти.

На жаль, мені не довелося повчитися очно, я навіть універститету свого вживу не бачив, якщо чесно.

Загалом, така форма навчання подобається. Хоча, мені нема з чим порівняти (маю на увазі студентське життя). Таким чином, сидячи вдома, можна навчатися за кордоном, не витрачаючи гроші на житло, наприклад. Але, так набагато складніше сконтачитися з викладачами. Потрібно зв‘язуватися з ними через Зум чи Тімз, або надсилати електронного листа, а потім чекати на відповідь. Це дуже незручно.

Які плюси, мінуси? Менше витрат, менше навантаження стосовно побутових справ, і більше вільного часу через це. Звісно, я допомагаю батькам з домашніми справами, але на навчанні довелося б робити самому абсолютно все. Та з іншого боку, це не дає пожити тим самим студентським життям, про яке я так багато чув.

Ми поцікавилися й думкою студентів старших курсів, адже їм вже довелося навчатися у такому форматі навесні 2020 року. Вони розповіли: чого не вистачає, що подобається і взагалі свої враження про дистанційне навчання. Ось, що ми почули…

Валерія Дзьоба, Миколаївський національний університет ім. В. О. Сухомлинського, 2 курс:

— Я вважаю, що дистанційне навчання — це своєрідний крок до модернізації освітнього процесу. З одного боку — це не погано, адже дуже економить час та фінанси, а з іншого — це, на жаль, відсутність живого спілкування та ще більша активність у віртуальному житті, яке, чесно кажучи, менш яскраве та захоплююче.

Повчитися вдалося і очно, і дистанційно. На радість, у лютому звичний для нас навчальний процес відновився. Нині ми заручники ситуації, тому я в усьому намагаюся знайти позитивні сторони. Як на мене, найголовніший мінус дистанційного навчання — це відсутність комунікації з суспільством. А стосовно навчання: той, хто хоче навчатися, буде брати максимум від пар та уроків, незалежно від форми їх викладання.

Оскільки у мене є можливість судити дистанційне навчання з двох сторін, і як студент, і як вчитель (даю приватні уроки), можу сказати, що така форма навчання, безумовно, зручна для учнів та студентів, бо можна прокинутися за 10 хвилин до початку пари/уроку, не витрачаючи час на дорогу до університету/школи. Але як вчитель, я витрачаю набагато більше часу на створення дистанційного уроку, ніж звичайного. Також не варто забувати про вплив гаджетів на наше здоров’я, на жаль, він не є дуже позитивним.
Чи засвоюємо ми дистанційно подану інформацію так само якісно, як і очну? Я вважаю, що так. Дистанційне навчання навчить і студентів, і вчителів правильно розподіляти свій час і використовувати його ефективно.

Інна Подорванова, Київський Національний університет імені Тараса Шевченка, 3 курс:
— Я вважаю дистанційне навчання необхідним, оскільки це допомагає нам захистити один одного від важкої хвороби. Треба тверезо дивитися на речі: ми усі стали заручниками ситуації і маємо вийти з неї з найбільшою користю для себе і якомога меншою кількістю жертв.

Повчитися у звичайному режимі вдалося. Студентське життя було насиченим: друзі, студентський парламент, велика кількість відвіданих культурних заходів, особисте спілкування з викладачами, письменниками, науковцями. Одним словом, є що згадати.

А взагалі, для мене дистанційна форма навчання є можливістю здобути новий досвід — віддаленої роботи. За своєю суттю така форма навчання відрізняється хіба що у період сесії: іспити писати в онлайн-­форматі зовсім незвично. Не вистачає особистого контакту з людьми, нетворкінгу — можливості вибудовувати слабкі зв’язки, коло друзів зі спеціалістів своєї галузі. З рештою, бракує банальної атмосфери університету, яку у нас, подекуди жартома, називають духом академізму.

Плюси дистанційного навчання полягають у тому, що звільнився час для особистісного розвитку та здобуття нового досвіду. Мінуси — поряд немає людей, котрі захоплені тим, що і ти. Однак ми на Zoom-зв’язку.

Отже, ставлення до дистанційного навчання може бути різним. Хтось знаходить у ньому переваги, а хтось чекає повернення до звичного режиму роботи. Але, всі з нетерпінням чекають закінчення пандемії і мріють про справжні емоції без дистанцій і масок…

Підготувала Олена Демченко.

Дякуємо за відгук!