Микола НОВАКОВ: “Все починається з осмисленого бажання мати водомір…”

IMG_2622Серед командирів агровиробництва нашого району Микола Вікторович Новаков є добре знаною і авторитетною людиною. Вищу освіту він здобув у Мелітополі за спеціальністю «інженер-механік». У свій час працював головним інженером в радгоспі імені Карбишева, в «Красі Херсонщини», очолював філію «Кримської фруктової компанії». А майже п’ять років тому він заснував у Роздольному приватне підприємство «ШАНС», яке спеціалізується виключно на наданні сільському населенню комунальних послуг.

Депутат районної ради шостого скликання М.В.Новаков відповів на запитання кореспондента “Каховської зорі”.
– Миколо Вікторовичу, ні для кого в нашому районі не є таємницею, що галузь сільського комунального господарства в більшості сіл тільки-но піднімається з колін, і сьогодні просто об’єктивно проблематично мати якісь прибутки на водопостачанні, водовідведенні, відновленні колективних водомереж чи на вивезенні твердих побутових відходів з обійсть…
– Частково з такою думкою можна погодитись… Але підкреслюю – лише частково. В тих сільських населених пунктах (а це Любимівка, Чорнянка, Малокаховка та інші), де люди, нарешті, збагнули що на дворі – вже понад двадцять років не радянські часи, коли практично всі комунальні послуги коштували копійки, – там докорінно змінилася “побутова психологія” сільчан. Виявилося, аби мати електрику, питну воду, полив городу, вивезення сміття до спеціально відведеного місця, – за все треба своєчасно сплачувати тим, хто цим професійно займається. А не будеш справно сплачувати, намагатимешся хитрувати за рахунок сусідів чи інших односельців – не буде ані світла, ані води. Все просто і логічно. Вибір – тільки за людиною.
– Виходить, “ШАНС” починав свою діяльність із ламання застарілого підходу до комунальних послуг?
– Саме так. Першими населеними пунктами, де ми почали розбудовувати новий сількомунгосп, були села Роздольне та Вільна Україна. Проводили настійну виховну роботу із їх жителями, неодноразово збирали сходки, прагнули, аби суть колективних рішень стала зрозумілою кожному селянину, а потім з усіма господарями обійсть та квартир укладали двосторонні угоди на комунальне обслуговування, обладнали всі артезіанські свердловини та об’єкти водокористування спеціальними обліковими приладами, приступили до капітального ремонту мереж водозабезпечення тощо. Словом, сільчани задоволені, а “ШАНС” отримує від своєї роботи певний прибуток. Нині в нас працює 13 спеціалістів, маємо у Роздольному достатню матеріально-технічну базу, потихеньку намагаємося зміцнити її новою технікою та устаткуванням…
– Чув, що ваше приватне підприємство вже помітно розширило зону свого обслуговування…
– Так, із середини минулого року, йдучи назустріч проханням мешканців та депутатів Костогризівської сільської ради, “ШАНС” займається питаннями якісного водозабезпечення в селах Наталівка, Костогризове та Богданівка. Звичайно, почали із проведення обов’язкових сходок селян, на яких чітко визначили наші взаємні зобов’язання та права. Підкреслю: “ШАНС” працює виключно у законодавчому полі України, маємо всі необхідні дозволи до 2017 року на спеціальне водокористування, в тому числі й на користування відповідними комунальними артезіанськими свердловинами та водомережами.
– Що ж конкретно вже зроблено в Наталівці?
– В цьому селі працюють зараз дві свердловини: одна подаватиме влітку технічну воду, друга забезпечує дуже якісну питну воду. Обидві свердловини обладнані обліковими приладами. Встановили новий насос і його автоматичний захист від неочікуваних перепадів електронапруги. “ШАНС” ліквідував там 18 поривів колективної водомережі, замінив в аварійних місцях металеві труби на пластмасові, допоміг практично в усіх подвір’ях обладнати індивідуальні водоміри. Із середини листопада минулого року Наталівка забезпечується водою цілодобово. Щоправда, на початку лютого система водопостачання села зазнала з вини невстановлених лихих людей серйозної аварії: глибинний водонасос із зрізаними електрокабелями опинився на дні 80-метрової артсвердловини. Ми у стислий термін змогли відновити нормальне водопостачання, але злочинців ще й досі не вдалося знайти (виходить, комусь дуже не до вподоби, коли наші степовики не мають проблем із питною водою і не привозять її з Каховки за чималі гроші).
– Напевно, у Костогризовому “ШАНСу” довелося теж вирішувати відповідальні завдання?
– Ми тут частково реконструювали і відремонтували колективну водомережу та водорозв’язку поблизу будівельного двору, належним чином обладнали дві артсвердловини з технічною водою і одну свердловину із якісною питною водою. З першого грудня 2013 р. запустили питну воду у сільську мережу, включивши відповідну свердловину у режим цілодобового водопостачання. Однак, на жаль, Костогризівська водомережа вкрай зношена, тому до повного її ремонту питна вода тут подається з п’ятої години ранку до дев’ятої вечора.
Поступово лагодимо сільський водогін, хоча, мушу зауважити, вартість цих робіт не впливає на тариф сплати за водокористування. Однак іншого виходу не бачимо: сільрада за свій кошт купує (за можливості) нові труби, а ми своєю технікою та трудівниками їх вкладаємо.
Що стосується Богданівки, то і в цьому селі були проблеми із водопостачанням, деякі з яких ми вже розв’язали. Обладнали належним чином дві артезіанські свердловини з жорсткою і м’якою питною водою, ліквідували два серйозні пориви колективної водомережі, але їх насправді значно більше… До першого квітня плануємо всіх 218 богданівських абонентів “охопити” встановленням водолічильників.
І ще один важливий напрям наших дій підкреслю: по всіх селах Костогризівської сільради “ШАНС” вже практично завершив оформлення потрібних документів, аби згідно із Законом наші водоабоненти певних соціальних категорій користувалися водопослугами на пільгових засадах. Так ми робимо всюди, де беремо на себе зобов’язання щодо комунального обслуговування сільського населення.
– Цікаво, Миколо Вікторовичу, які джерела фінансування використовує “ШАНС”, аби здійснювати свої статутні зобов’язання?
– Джерела лише три: власні зароблені кошти, банківські кредити і адресна фінансова допомога згаданих сільських рад. До слова, всі разові грошові вкладення у нашу справу рідко коли перевищують десять тисяч гривень: загалом сільські бюджети вкрай бідні, а приватним банкам проблеми села нецікаві… Однак з кожним роком (і це вже певна тенденція) сільради за першої-ліпшої нагоди спрямовують хоч якісь кошти на розвиток свого комунального господарства. Я вже згадував сільради, з якими ми «у зв’язці» вкладаємо свої кошти у капремонт колективних водогонів. А Роздольненська сільрада, наприклад, допомогла нам придбати спеціальну машину, завдяки чому “ШАНС” очистив всю каналізаційну мережу згаданого села.
– До речі (коли ви вже згадали Роздольне), що чути про завершення будівництва тамтешніх очисних споруд? Чи міг би “ШАНС” якимось чином допомогти генпідряднику в цій вкрай важливій справі?
– На завершенні будівництва Роздольненських очисних споруд нині панує затишшя, бо нема ніякого фінансування. Що стосується нашої допомоги, то запитання це досить цікаве і потребує конкретного обговорення. Особисто я не вважаю, що на завершення згаданих робіт треба витрати як мінімум 3 мільйони 800 тисяч гривень (цифра останнього коригування обсягу будмонтажу). Вже впроваджено у практику відповідні інші ефективні будівельні технології. Скажімо, маленька Словаччина, де дуже вміють цінувати землю, будує блоки очищення каналізаційних стоків буквально в кількох десятках метрів від об’єктів тих стоків, а в результаті біохімічного очищення отримує абсолютну чисту воду. Звичайно, йдеться про новий проект для Роздольненських очисних споруд, про серйозний банківський кредит… Але ж буде, нарешті, потрібний практичний результат, суто господарський та екологічний ефект! Якщо б “ШАНСу” дали хоча б половину запланованих коштів, то самі б побудували все за один рік.
– Хочеться завершити це інтерв’ю на мажорній ноті, Миколо Вікторовичу, побажати вам успішно зустріти п’ятирічний ювілей і в найближчому майбутньому стати першим в Херсонській області приватним районним сількомунгоспівським підприємством. Виходить, все починається із справедливого обліку – з простого індивідуального водолічильника?
– Ні, все починається із нашого осмисленого бажання той водолічильник мати.
Розпитував
Валерій РУДЕНКО.

Дякуємо за відгук!

Pin It on Pinterest