Куди подітись дітям влітку

Літо у розпалі… Промайнула пришкільна табірна зміна, для когось із дітлахів уже в минулому відпочинок на морі, хтось його ще тільки чекає, а хтось, можливо, так і не дочекається: чи то у батьків у цьому році відпустка не припаде на літо, чи то банально в сімейному бюджеті не вистачить коштів… Адже ні для кого не секрет, що в роки незалежності канікулярна кампанія з організації відпочинку та оздоровлення дітей – здебільшого залежить від товщини батьківського гаманця.

Безперечно, якусь частку закладено в районний та міський бюджети. Проте, ці кошти можуть витрачатися лише на дітей з категорії: діти-сироти та позбавлені батьківського піклування, діти-інваліди, чорнобильці, творчо обдаровані, з багатодітних родин. Вони й мають можливість за бюджетний кошт (повністю або частково) відпочити у відповідних закладах. Купка дітей оздоровиться за рахунок кількох організацій та агроформувань, які нададуть путівки працюючим батькам. Але в загальному підрахунку це все ж невелика кількість щасливчиків, які прийдуть у вересні з яскравими враженнями про літні канікули. Зрештою, не всі батьки зможуть організувати поїздку за путівкою своїм дітям, оскільки батьківська доплата по кишені не всім. А якщо в родині дитина не одна…

Зрештою, як бути з тими дітьми, що виховуються кимось одним із батьків або навіть і в повній родині, проте батьки отримують мінімальну заробітну плату або взагалі безробітні? Якщо немає “позаміських бабусь”, то залишається вештатися усе літо вулицями рідного міста. Пляжів у місті на Дніпрі як не було, так і немає – і тому молодь і діти часто купаються в непристосованих і навіть небезпечних місцях. Треба віддати належне, – якщо молода людина ставить за мету активно відпочити, займаючись спортом, то за бажанням вона може це робити протягом літа, бо спортмайданчики таки у місті є. За інформацією міського відділу у справах сім’ї, молоді та спорту, в Каховці нараховується 49 “площинних спортивних споруд”, з яких 35 спортивних майданчиків, 8 – гімнастичних, 3 тенісних корти, футбольні поля, розташованих на стадіонах, територіях шкіл та біля багатоповерхівок. Нажаль, більшість із них не відповідають сучасним вимогам. Загалом з 11 спортзалів що знаходяться на балансі міського бюджету – 9 у задовільному стані (у ЗОШ та ДЮСШ). Той, що знаходиться на балансі спорткомбінату “Олімпійський” – вже дуже давно знаходиться в аварійному стані, і найближчим часом ситуація ніяк не обіцяє покращитися. Не проводяться заняття й у спортзалі, що належить Державній технічній школі. В більшості сіл району розвиток фізкультурного руху та активне дозвілля – також здебільшого на плечах шкільних учителів фізкультури. Прикро, наприклад, що в такому великому й квітучому селищі, як Любимівка, фактично немає стадіону, бо залишки колись квітучої споруди – у державній власності через будівництво на його території “школи майбутнього”. Але поки воно сунеться “равликовими” кроками, а тим часом футбольне поле та гімнастичні споруди поступово приходять в негідність, бігової доріжки в бурянах уже майже не помітно… А селищна рада не має права навіть скосити там оті бур’яни, бо то вже буде нецільове використання коштів бюджету місцевої ради… Хоча, треба віддати належне – молодь все ж таки збирається на стадіоні, щоб пограти в самодіяльний футбол (команда, звичайно, давно розпалася) та потренувати свої м’язи на спорудах, до речі, все ж таки пофарбованих (на фото).

Ще одна проблема – відсутність спортіснтрукторів саме для розвитку масового фізкультурного руху (адже тренери ДЮСШ мають зовсім інші завдання – виховувати спортивний резерв з відібраних і найбільш підготовлених дітей). От якби ж відродилася добра практика введення штатної посади спортінструктора за місцем проживання та роботи городян і сільчан, яка була зруйнована з розпадом СРСР. Але це питання потрібно вирішувати уже на загальнодержавному законодавчому рівні. Сьогодні держава тільки рекомендує такі посади місцевим установам і закладам, ніяк не заохочуючи їх роботу фінансово. А на голому ентузіазмі одиначок, як відомо, далеко не поїдеш… Ось поки що так і живемо за принципом: “спасіння потопаючих – справа рук самих потопаючих”… Для бажаючих самостійно займатися спортом у місті влітку відкриті обидва стадіони, є доступи на майданчики загальноосвітніх шкіл, прибудинкові майданчики за адресами вул. Жовтнева, 2 та вул. Мелітопольська, 190. А при майданчику ЗОШ №5 організовані кілька самодіяльних груп різного віку.

За великим бажанням молодь таки може знайти в Каховці де зайнятися спортом та долучитися до здорового способу життя. Але, якимось чином треба в ній це бажання розбудити, відірвати юнь від комп’ютерів чи “пошуків пригод” із цигаркою та пляшкою в руках…

Словом, питань у цьогорічній оздоровчій кампанії, як, власне, і у інших молодіжних та дитячих проблемах, чомусь більше ніж відповідей. І якщо питання оздоровлення дітей сезонне, – існує ціла низка проблем, які озвучуються, які всім знайомі, проте так і не знаходять свого вирішення. Але це не привід опускати руки; треба чітко усвідомити: навіть у нинішній непростий час, коли повсюдно все впирається в кошти, яких нема, розуміння актуальності подібних проблем, бодай незначні кроки у бік їхнього вирішення – це вже плюс, бо все починається з малого. З турботи про дитинство не лише на словах і один день, 1 червня, у свято захисту дитинства. З організації відпочинку та оздоровлення дітей; з обладнання бодай одного нового ігрового майданчика; з облаштування парку, щоб діти не на ряднах сиділи, принесених з дому, а могли справді відпочивати і гратися, як, наприклад, у сусідів-новокаховчан, де в самісінькому центрі міста позаду автобусної зупинки діє чудовий дитячий майданчик з фонтаном, не кажучи вже про “Казкову діброву”… Поле діяльності для Каховської влади, підприємців, просто небайдужих громадян настільки широке, що було б лише бажання і трішечки наполегливості. Інакше, ми діждемося моменту, коли, навіть усвідомивши помилки, виправити їх буде пізно. І тоді вже не допоможе батьківський гаманець. Встигнути б…

Ирина Сошникова

родилась - г. Каховка, -.2.03.1972. Образование - высшее, Коломенский педагогический институт (Россия) - 1989-1994. Работа в "Каховській зорі" - с 2007г., редактор отдела гуманитарных вопросов.

Дякуємо за відгук!