Тенісна надія Каховки

Каховка – не найспортивніше місто на Херсонщині. Однак і тут ні-ні, та й з’являються спортивні зірочки не тільки українського масштабу, а й міжнародного. Свого часу тут виблискувала легкоатлетка Ольга Кострикова, вдало грала у чемпіонаті країни з футболу серед майстрів II ліги України команда «Меліоратор». Звісно, не тільки каховчани, а й всі мешканці Херсонщини пишаються досягненням міжнародного гросмейстера Наталі Жукової, боксера Володимира Вірчиса.
Сьогодні підростає тут ще одна надія земляків – неодноразовий учасник та призер всеукраїнських і міжнародних змагань з настільного тенісу серед кадетів (так називають юних спортсменів віком до 15 років) Владислав Тоткало.

А розпочиналося спортивне життя Владика з… футболу! Він, як і більшість українських хлопчаків, полюбляв ганяти м’яча у дворі з ровесниками, потім почав відвіду­вати футбольну секцію у спортшколі… Але так сталося, що зустрівся на його шляху тренер Борис Чебукін, який і запропонував зайнятися саме настільним тенісом. Владислав спробував (тоді ще тренування проходили на базі Каховської ЗОШ №4), та так уже більше й не облишив тих занять. Другим ступенем зростання стали тренування під керівництвом Валерія Дружиніна, тренера Новокаховської дитячої спортивної школи «Южэлектромаш». Велика заслуга в заохоченні та підтримці хлопця належить його батькові, Віктору Олексійовичу, який на перших порах особисто возив сина на численні змагання в різні куточки України. Все більше й більше нових змагань, все вищий і вищий їхній рівень… А сьогодні 14-річний В.Тоткало займається з дуже молодим тренером, якого називає лише по імені – 24-річним новокаховчанином Олександром Тараном.
– Хлопці, – звертаюся до обох молодих людей, які здаються мені схожими навіть своєю зовнішністю, – які «плюси» та «мінуси» такої невеликої вікової різниці?
У відповідь і тренер, і його вихованець запевняють, що бачать у цьому поки що лише «плюси».
– Ми краще розуміємо один одного, я й сам беру участь у змаганнях, часто на тренуваннях граємо в парі, і навіть час відпочинку теж проводимо разом, – ділиться Олександр. – Хоча це не той відпочинок, до якого звикла більшість ровесників Владислава. Щоб не втратити спортивну форму, ми щодня – де б не були – біжимо крос, стрибаємо на скакалці, качаємо прес, віджимаємось, робимо комплекс вправ на розтяжку… Це – така ж звичка, як, наприклад, вранці й перед сном чистити зуби…
– А тенісні ракетки теж постійно тримаєте в руках? Адже іноді проблематично знайти тенісний стіл на відпочинку, чи не так?
– От у теніс на канікулах не граємо! Дійсно, професіоналам для цього потрібні спеціальні зали, в інших місцях можна навіть нашкодити собі…
– А в звичайні, «невідпочинкові», дні?
– Тоді у мене щодня проходить по два тренування, – розповідає Влад. – Кожне триває 2 години, під час яких здійснюю по 4-5 тисяч ударів ракеткою по тенісній кульці… Настільний теніс – доволі монотонний вид спорту, який в той же час вимагає миттєвої реакції та швидкого прийняття правильного рішення…
– Я знаю, що Владислав щойно повернувся з чергового престижного змагання. Поділися з читачами «Каховської зорі» своїми новими досягненнями…
– Так, з 13 по 22 липня відбувся юнацький чемпіонат Європи в Австрії, у передмісті Відня містечку Швехат. Він зібрав близько 600 учасників з 46-ти країн. Україну представляли 4 кадети і 4 юніори. З нашого регіону кадет був один – я. Ми посіли ІІІ місце в своїй групі, до якої входили також німці, словаки і словенці. А загалом наша команда посіла 21-е місце. Днем відпочинку можна біло вважати змішані парні змагання, після яких розпочалися особисті перегони. В результаті я опинився в числі 64-х кращих гравців.
– Наша газета висвітлювала твої успіхи в змаганнях у румунській Бистріці навесні цього року та в Словакії в 2011р. А були ще якісь турніри?
– Так, нещодавно я взяв участь у відкритому Міжнародному турнірі кадетів у Литві. Команда України посіла там І місце. Щодо особистих досягнень – то там я дійшов до чвертьфіналу і, програвши тенісисту з Білорусі, увійшов у першу дев’ятку.
– Повернемося до Австрії. Ти був там доволі довгий час. Що небудь, окрім тренувань і змагань, входило у розклад вашого перебування? Розваги, екскурсії?..
– В основному тільки тренування й змагання. Графік був досить насичений і жорсткий. Не тільки в Австрії, а й на інших турнірах ми часто й міста як слід не бачимо, бо не маємо на те часу… Зате я побачив чудовий центр Академії настільного тенісу, найкращий у Європі, а, можливо, й у світі, та мав нагоду поспілкуватися і сфотографуватися з його фундатором відомим австрійським тенісистом Вернером Шлагером (на  фото).
– А в чому ж «найкращість» цього центру?
– Створено всі умови для розвитку тенісу, для тренувань і змагань… От хоча б на такому прикладі: якщо в українських найпрестижніших центрах у Жовкві під Львовом та у Донецьку найбільші зали розраховані на 16 і 8 тенісних столів відповідно, то в Академії В.Шлагера зала вміщує до 60 столів.
– Ти часто на різних турнірах зустрічаєш уже знайомих тобі хлопців-тенісистів?
– Так, багато з них вже мої друзі. У першу чергу це – білоруси й росіяни, естонці, з якими легко спілкуватися, бо всі ми володіємо російською мовою. Також частими моїми партнерами, а від того і товаришами поза змаганнями стають італійці, румуни, португальці… Навіть, повернувшись додому, не гублю з ними зв’язок, бо є така гарна річ, як Facebook в Інтернеті.
– А якою мовою спілкуєшся з ними?
– Англійською. Для цього, крім щоденних спортивних тренувань удома, я поглиблено вивчаю цю мову. Та й у СЗОШ №2 пішов навчатися, бо тут вчать кільком мовам, що стане у нагоді навіть і не спортсмену.
– Ти вже дев’ятикласник. Які плани на майбутнє?
– Планую вивчати банківську справу в університеті «Україна» та, звичайно, не полишати теніс. В моїх планах – нові престижні, незабаром юніорські, а потім уже й дорослі, змагання. Як кажуть, поганий той солдат, що не мріє стати генералом. Так і я за перспективу ставлю собі грати так, щоб бути запрошеним до якогось іноземного клубу, грати за нього, набираючись досвіду й майстерності. А далі – побачимо (сміється).
Дякую вам, хлопці, за інтерв’ю, бажаю успіхів і маю надію, що ви ще не раз будете нашими гостями. Нехай збудуться ваші прагнення про престижні клуби і перемоги, а справжньою підтримкою завжди залишається рідна земля, друзі дитинства, рідні і наставники!
Спілкувалася Ірина СОШНІКОВА.

Дякуємо за відгук!

Pin It on Pinterest