Дорога до Дудчиного

Минулої суботи, в день Святого Володимира, у Дудчиному відбулося храмове свято. У сільській церкві прихожани вшанували свого святого покровителя й отримали Боже благословення в отця Вадима. А потім відбувся святковий обід, який для них допомогли влаштувати, як завжди, місцеві землекористувачі – ПСП «Влада», ПСП «Діамант», ТОВ «Агрохімсервіс», ТОВ «Агро-Стар», ПП Гладун, Штефан, фермерські господарства «Іолана», «Волинь», «Лейла». А ми зустрілися з сільським головою Аширом Гусейновим, щоб побесідувати про мирські турботи. Родом з Азербайджану, Ашир Мамедович вважає себе українцем, бо вже не один десяток років живе на нашій гостинній землі, перейнявши і віру, і звичаї, і традиції нашого народу. А тепер і турботи та проблеми Дудчинської сільської громади, її сподівання і тривоги. І найголовніша з них – газифікація села. Про це та інші аспекти сільського життя ділиться думками в бесіді з депутатом районної ради Володимиром Менисенком.

– Вся проектно-кошторисна документація на будівництво підвідного газопроводу від Тавричанки до Дудчиного вартістю 4850 тисяч гривень вже готова й передана до управління капітального будівництва облдержадміністрації. З ВАТ «Укрнафта» укладено договір на будівництво, проведено тендер і з дня на день дізнаємося хто буде виконавцем робіт. Залишилося отримати фінансування – і газопровід довжиною 11,5 кілометра проляже до нашого села. Також усе підготовлено для створення газового кооперативу, який займатиметься газифікацією сільських осель. Газ отримають сільська рада, клуб, дитсадок.
Моя тверда позиція – до Нового року газ має бути!
Жаль, але не вдалося здійснити інший проект – сонячні батареї, яким займалися три роки тому. Є 120 гектарів неугідь на місці колишніх тваринницьких ферм і на подових землях. Уже й підготували відповідне рішення сесії, але обленерго не дало згоди на використання існуючих ліній електропередач для транспортування дешевої електроенергії.
Також готується проект в рамках районної програми «Питна вода» на повну заміну існуючої системи технічного водопостачання. Кошторисна вартість проекту – близько 800 тисяч гривень.
На порядку денному – ремонт  дитсадка з заміною дверей і вікон. Хочемо також придбати для дитсадка бойлер, новий холодильник. На останній сесії сільської ради на ці потреби виділено 70 тисяч гривень.
А підприємець Сергій Скороходов допоміг купити нові іграшки, чим дуже потішив малечу. Нині в садку діють дві групи, виховуються 37 діток, а в разі потреби є можливість його розширити: уже цього року село поповнилося 7 маленькими громадянами, – і це не може не радувати.
Взагалі в Дудчиному немає жодного розібраного чи зруйнованого будинку, – люди тримаються села, не тікають з нього. А все тому, що забезпечені роботою і сподіваються, що скоро матимуть газ у своїх оселях. І при цьому всі на роботу оформлені офіційно. Мало того, відчувається нестача робочих рук: потрібні механізатори, робітники на збирання овочевої продукції.
Не залишаються без уваги два інші села.
У Любимо-Павлівці поміняли шифер на даху сільського клубу, – дякую за це нашим приватним підприємцям Сергію Дроздіку, Миколі Кушнеруку, Світлані Штефан. Тепер виділено кошти з місцевого бюджету на заміну вікон і дверей. Вода для поливу у селі – постійно. У Любимо-Мар’ївці на свердловині встановлено новий насос: люди качають воду, скільки їм треба і коли треба.
Хочу також в Дудчиному спорудити для молоді танцювальний майданчик. А ще шукаємо спонсора, щоб облаштувати дитячий майданчик.
В цілому взаємини з сільгоспвиробниками складаються добре, що дозволило виконати план доходів до місцевого бюджету на 130 відсотків. Основні бюджетоутворюючі підприємства – це ДП ДГ «Асканійське», ПП «Діамант». Окрім наповнення бюджету, землекористувачі допомагають «своїм» селянам, в яких орендують землю, зерном і кормами. Зокрема, сходка села вирішила віддати у користування Сергію Дроздіку подові землі, щоб не довелося кожному власноруч косити сіно: тепер підприємець це робить сам і за помірну плату (10 гривень) завозить їм сіно, покриваючи одні лише витрати на транспортування. Тому поголів’я великої рогатої худоби не зменшується. От тільки закупівельні ціни на молоко невисокі…
Правда, трапляються з цих взаєминах і прикрі винятки. Так, сельчани скаржаться на селян-одноосібників, які здійснюють хімічний обробіток плантацій цибулі в порушення санітарних норм і правил біля самісінького села, через дорогу. Після нашої з ними розмови вони пообіцяли, що подібне більше не повториться, але слова свого не дотримали.
Та найбільшою проблемою для нас є стан доріг – і по селу, і до села. Аналіз свідчить: якщо в 2009 році через село проїхало 850 автомобілів, за останні два роки потік транспорту скоротився на 40 відсотків. Дороги не ремонтуються уже три роки і до Дудчиного ніхто не хоче їхати – ні вздовж каналу, ні через Семенівку. Треба вивозити урожай, а покупця в село не заманиш навіть низькою ціною. Тому не хочуть везти в Дудчине хліб, забирати молоко. Навіть автобус з Каховки ходить старий і 40-кілометрову відстань долає півтори години! А як добиратися кареті швидкої допомоги?
Свого часу на ремонт сільських доріг було використано 75 тисяч гривень (окрім вулиці Шкільної). Цього року на ремонт виділено всього 7 тисяч гривень. Але за ці гроші можна залатати лише кілька вибоїн.
Все-таки, побут селян потроху устатковується. Якщо в 2004 році поля заростали бур’янами, то тепер у землі дбайливі господарі. Одне тільки нам треба – стабільне законодавство і такі закони, що роблять і податкову інспекцію, і прокуратуру нашими захисниками і помічниками. Щоб було, наприклад, як у Швеції: уклав договір, сплатив податки – і працюй на користь собі й державі в єдиному, чіткому і прозорому правовому полі.
В‘ячеслав ЖИЛЕНКО, Володимир МЕНИСЕНКО.

Дякуємо за відгук! Ми цінуємо вашу думку!

Pin It on Pinterest