Лети, журавлику, у чисте небо!

Знову горе прийшло в нашу громаду… Ще одну каховську родину своїм чорним крилом накрив кровожерливий птах війни… Нову жертву віддала Каховщина на вівтар боротьби за майбутнє України.

Зовсім трохи переживши своє 30-річчя, не встигнувши створити власної сім’ї, не народивши діточок, залишивши на цьому світі умить постарілих згорьованих батьків, 7 травня в зоні АТО на Донеччині загинув Сергій Вікторович Колотаєв.

Хлопець народився і провів дитинство у степовій сонячній Семенівці. Пізніше з родиною переїхав до Каховки. Разом із батьком працював у КП «Комунальне транспортне підприємство». Колишні колеги згадують, що завжди був Сергій сумлінним працівником, не мав ніяких нарікань ані від співробітників, ані від керівництва. Добрий, тихий, спокійний парубок, намагався підтримувати гарні відносини зі всіма оточуючими. Те ж саме пізніше скажуть про нього і його бойові побратими.

А ще – він завжди був небайдужий до долі своєї країни, не міг спокійно дивитись на несправедливість, яку чинили зажерливі можновладці в Україні. Не мирився з тим, що, поставлені бути слугами народу, вони перетворили самі себе на «касту хазяїв і панів», які безжальними круками рвуть на шматки нашу багату й щедру землю, які продовжують пити соки зі свого багатостраждального народу, які принижують людину праці і вважають, що так будуть жити вічно.
Саме тому від самого початку народного спротиву Сергій разом із батьком їде до Києва стояти на Майдані. Саме тому без вагань одним із перших парубок відправляється добровольцем в зону АТО. І ось, відслуживши довгі 8 місяців у 28-й окремій гвардійській механізованій бригаді, під Мар’їнкою Донецької області він потрапив під артилерійський наліт і загинув від вибуху ворожого снаряду. Позаяк Сергій Колотаєв останні роки жив у Херсоні й призивався з Херсонського військкомату, похований він був у цьому місті 11 травня після церемонії прощання, що проходила у Херсонському ДКТ.

…Розказують його товариші по службі: колись у задушевній бесіді Сергій зізнався, що свідомо не хоче дуже тісно зближуватися з хлопцями на війні, адже йому буде надто боляче, якщо загине його друг. І ось – загинув сам. Молодим журавликом відлетів від нас – туди, в іще одну Небесну сотню. Молімося за тебе, журавлику наш, і знаємо, що звідти, зі світлого й безгрішного Неба молитимешся завжди й ти: за своїх рідних, за друзів, за вистраждану нашу Україну…

Ирина Сошникова

родилась - г. Каховка, -.2.03.1972. Образование - высшее, Коломенский педагогический институт (Россия) - 1989-1994. Работа в "Каховській зорі" - с 2007г., редактор отдела гуманитарных вопросов.

Дякуємо за відгук! Ми цінуємо вашу думку!

Pin It on Pinterest