Генерал-майор міліції Валерій ЛІТВІН: Над усе ціную в людях порядність

Нещодавно начальник УМВС України в Херсонській області генерал-майор Валерій Валерійович ЛІТВІН дав інтерв’ю головному редактору нашої газети Володимиру МЕНИСЕНКУ.
– Валерію Валерійовичу, дякую Вам за добру пам’ять і за те, що знайшли час, щоб зустрітися та відповісти на запитання нашої газети. Погодьтеся, не так часто генерал, начальник УМВС України в Херсонській області запрошує редактора на ексклюзивне інтерв’ю.
– Намагаюся робити це постійно. Зустрічаючись з представниками ЗМІ, ми разом беремо участь у формуванні позитивного іміджу сучасного працівника міліції.
– Мабуть, важко це робити?
– Скажіть, будь ласка, чи легко одразу підняти авторитет жінки, яка вела легковажний спосіб життя, була повією?
Пригадуєте роботу так званих «трійок» НКВС, коли садили до в’язниці невинних людей за колоски.
В одному з районів нашої області було помилково звинувачено і засуджено жінку, матір дітей, за злочин, якого вона не вчинила. А правоохоронці одержали за це нагороди, підвищення по службі. Такі дії заплямовують наш мундир. Щоб піднести престиж міліції, треба просто чесно виконувати свою роботу.
– Чесний міліціонер – це велика рідкість сьогодні?
– Я говорив і підтверджую – чесний міліціонер – це 95 відсотків особового складу обласної міліції. Інших ми або примусимо стати чесними, або вони не будуть працювати в міліції.
– Ви часто в своїх публічних виступах говорите про те, що сьогодні міліція з карального органу повинна перетворюватися в сервісну службу і допомагати людям.
– Зараз міліція на 50 відсотків виконує не властиві їй функції. Працюємо за податкову, МНС. Щоб цього уникнути, держава повинна створити відповідну законодавчу базу. Міліція повинна бути там, де чекають на її допомогу і приносити користь людям, захищати їх.
– Щоб Ви взяли у свою скарбничку досвіду з тих добрих радянських часів, коли девізом був – народ і міліція єдині?
– У ті часи професійно, зі знанням справи здійснювався добір, розстановка і виховання кадрів. Цим займалися від райвідділу до Міністерства. Тоді, наприклад, начальником міліції не могла стати людина, яка не пройшла добру школу (не працювала керівником відділу, заступником начальника). Зараз – це можливо. Якщо робочий день начальника райвідділу міліції розпочинається з турбот про те, де знайти пальне, щоб заправити автомобілі, він не зможе чесно нести службу. У моєму розумінні, начальник міліції – це мозковий центр, а не завгосп. Перш за все, він має думати, як організувати розкриття злочинів, вести за собою людей.
– Валерію Валерійовичу, знаючи легко раниму Вашу душу, хочу делікатно підійти до наступного запитання. Як Ви прокоментуєте затримання Службою безпеки України старшого лейтенанта і майора Комсомольського райвідділу м.Херсон за підозрою у махінаціях з наркотиками?
– Відверто скажу, цим ганебним фактам не можу знайти пояснення. Це просто ненормальні люди. Адже зовсім недавно були затримані і засуджені за такі ж злочини два правоохоронці. За минулий рік засуджено 12 колишніх працівників міліції, у нинішньому році – вже 19. Служили вони в ДАІ, слідчому відділенні, карному розшуку, дільничними інспекторами. Їх притягнуто до кримінальної відповідальнсті за зловживання службовим становищем, фальсифікацію документів, хабарництво.
– З тих пір, як постало питання про зняття мораторію на продаж землі, на селі почалися конфлікти і сутички. Чи не обернеться ситуація з відновленням рейдерства? Що буде робити міліція?
– Діяти згідно його величності Закону. Поки я на цій посаді – ніякого «беспредела» не допущу.
– Зараз багато пишуть про позитивні зміни в правоохоронних органах Грузії. Чи можливі такі переміни у нас, на Україні?
– Досвід маленької кавказької країни, на жаль, дуже повільно пробивається в Україну. Хоча в Грузії практично подолано злочинність, корупцію. Але одних зусиль силових структур тут замало.
– Кілька слів про запроваджений в області інститут шерифів. Що тут більше: користі чи головного болю?
– Звичайно, користі було б більше, якби все правильно організувати. У нас була спроба щось зробити, але не зовсім ця форма роботи прижилася. Шериф – слово американське. Коли б сказали американському шерифу, що його зарплата за місяць становить 400 грн., то він, мабуть, зійшов би з розуму (сміється).
Я гадаю, що у нас повинна бути місцева міліція, фінансована з бюджету міста, району. А державна міліція – підпорядковуватися повинна міністру внутрішніх справ і Президенту і не залежати від місцевого бюджету.
– Ще В.Маяковський писав: «Моя милиция меня бережет»…
– Абсолютно влучний вислів. Чомусь за зростання злочинності запитують лише у начальника міліції, а де відповідальність мера, голови райдержадміністрації, голови райради, перших керівників області.
На жаль, з міліції запитують за все. Відверто скажу, що сьогодні міліція найбільш безправна, її всі критикують, нищать, але без міліції й кроку ніхто не зробить.
Скажімо, в одному з районів горів ліс. Начальника районного відділу МНС чекали 8 годин. А спробував би начальник міліції вчасно не з’явитися!
– Що б Ви побажали молоді, яка хоче працювати в міліції. Чи не злякають її труднощі, про які Ви розповіли?
– Хотілося, щоб наші майбутні працівники трішки знали про свою роботу. Для цього проводимо в райцентрах області видовищні заходи щодо профілактики правопорушень серед неповнолітніх і задля профорієнтації бажаючих пов’язати своє життя із захистом правопорядку (див. фото).
Ми чекаємо на сильних, вольових, фізично загартованих молодих людей, бажано, які вже відслужили в армії. На жаль, практика показує, що 70 відсотків молоді має погане уявлення про свою майбутню професію. Виховувалися вони здебільшого в тепличних умовах, на маминих пиріжках.
– Ви – молодий, але досвідчений генерал з майже тридцятирічним стажем роботи в міліції. А якби знову довелося обирати життєвий шлях?
– Жодного разу не шкодував, що обрав професію міліціонера. Якби знову довелося обирати – з честю повторив би цей шлях. Не задля красного слівця скажу: міліція для мене – спосіб життя, а не робота. Цією дорогою за моєю порадою пішли і два мої сини – Валерій і Сергій. Вони вчаться у національній Академії внутрішніх справ.
– Мабуть, вперше за всю історію Херсонщина має свого “доморощеного” генерала. Часто відвідуєте свою малу Батьківщину – Бериславщину?
– Намагаюся не поривати зв’язків з рідною до болю степовою Бериславщиною. Там зарита моя пуповина, як кажуть у народі, там я ходив до школи, працював. Нині у Бериславі живе моя дорога мама Любов Михайлівна.
– Хто був Вашим першим наставником?
– За 14 років роботи у Бериславському районі я пройшов шлях від патрульного міліціо­не­ра до першого заступника начальника райвідділу. Чудовими наставниками моїми були начальник міліції В.Піхов­кін та його заступники М.Кравченко, В.Карпенко. Ці люди по-справжньому любили свою роботу, були професіоналами, особистостями. Тоді у Бериславі працював згуртований, мобільний колектив.
– Як Ви оцінюєте роботу каховської міліції?
– Каховська міліція, яку очолює молодий підполковник В.Неме­рець, є прикладом для всієї області. Протягом останніх років райвідділ є кузнею кадрів правоохоронців Херсонщини. Тут свято зберігають і примножують гарні традиції, ветерани щедро діляться досвідом з молоддю. Мені пощастило у Каховці стажуватися, коли райвідділ очолював енергійний і відданий роботі полковник О.Приходько.
На Каховщині живе і працює мій давній друг полковник Е.Репілевський, який зараз успішно керує сільськогосподарським підприємством.
– Уявімо, що завтра вихідний. Чим будете займатися?
– Якщо не за межами Херсона – обов’язково буду в управлінні на прийманні і здачі чергування. Люблю поганяти голубів, попаритися в лазні.
Неподалік мальовничих Кринків, де знаходиться моя дача, розташована найбільша в Європі пустеля. Тож інколи виїжджаю туди на квадроциклі. Ще люблю поганяти на водному скутері.
– А де Ви проводите відпустку?
– Вже кілька років підряд відпочиваю з сім’єю на Арабатській стрілці, на березі теплого Азовського моря. Там таке цілюще повітря, настояне на солоному Сиваші, морі, степовому духмяному різнотрав‘ї. Так добре спиться.
– Що Ви найбільше цінуєте в людях?
– Над усе – ціную в людях порядність. У це поняття я вкладаю такі риси характеру, як чесність, сміливість, доброту, благородство. такі люди – не скупі, вони не зрадять .
– Товаришу генерале, наостанок дозвольте мені від імені нашої газети передати Вам підкову, яку було знайдено на березі Дніпра у с. Любимівка, на місці жорстоких боїв під час Великої Вітчизняної війни. За народним повір’ям підкова приносить удачу і щастя.
-Дякую. До нових зустрічей.

Володимир МЕНИСЕНКО, Заслужений журналіст України.

Дякуємо за відгук! Ми цінуємо вашу думку!

Pin It on Pinterest