Відлунали серпневі свята, які в Каховці почали відзначати ще з кінця минулого тижня. Так, наприклад, суботнього вечора каховчан чекало відкриття «європейського куточка» — сучасного газону з незвичним ландшафтним дизайном, що став подарунком місту до Дня незалежності від підприємця, керівника ТОВ «Тройка» Руслана Романенка.

Крім слів поздоровлень від першого заступника міського голови Павла Пуляєва та депутата обласної ради Юрія Горстки, традиційного перерізання стрічки, вручення грамот міського голови Р.Романенку, робітникам його підприємства та ландшафтному дизайнеру Ірині Коломоєць, які доклали своїх зусиль до облаштування газону, Руслану Васильовичу був вручений сувенір від каховських майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, а професіонали та аматори міського відділу культури приготували свої творчі дарунки усім, хто зібрався того насправді теплого — і за погодою, і за душевною атмосферою –вечора біля гарного нового куточка у центрі міста.

На цій приємній ноті можна було б і закінчити репортаж про відкриття газону, якби… вже за кілька годин після маленького свята на чудовому газоні не стався конфлікт, свідком якого випадково став співробітник редакції «Каховської зорі».

Група дітей разом зі своїми матерями, що прогулювалися поруч, звичайно, не могли обминути яскраву обновку міста. Але їхня увага, на жаль, не обмежилася милуванням чи фотографуванням на фоні газону. Дітлахи почали бігати по траві, жбурляти на проїжджу частину камінці, які створюють візерунок на клумбі, вилазити на верхівку валунів, встановлених там…

Так, зрозуміло, що малюки за своєю природною допитливістю та непосидючістю намагалися «випробувати на витривалість» нове незвичайне місце… Дивною була поведінка матерів, які спокійно спостерігали за бешкетуванням своїх чад, а на зауваження перехожих зухвало відповідали: «Вам треба – беріть віник й підмітайте!». Як же при такому ставленні дорослих, на вигляд респектабельних і цілком нормальних жінок, ми можемо вимагати порядку у місті, чекати від молодого покоління свідомості й відповідальності?!

Потім у таких родинах і підростають юні вандали з подвійними стандартами, яких матусі привчили прибирати та берегти дорогі ремонти вдома, а ось у місцях суспільного користування – «хоч трава не рости». Можна шкрябати, ламати, розбивати, витоптувати, смітити… Це ж не моє – не шкода… Зате чимало з таких людей завжди у перших рядах тих, хто скаржиться: «Каховка – «болото», «Тут немає цікавих місць», «Влада не спостерігає за порядком» і таке інше…

Як може виховати правильно школа чи газета, якщо рідні батьки вчать зовсім іншому?!
Ми звикли порівнювати і робити висновок, що в Європі краса й охайність успішно зберігаються тому, що у європейців, мовляв, зовсім інший менталітет, Але чи згадує хтось, що цей менталітет  у європейців не народився сам собою? Коли там запрацювала жорстка система штрафів за порушення правил благоустрою, слова увіщування  стали не потрібними.

В Каховці також прописані такі правила і засоби покарання за їх порушення. Крім того, є адміністративний кодекс України. А ось друге питання – наскільки суворо вони виконуються у нашому місті? В тій же Європі, коли громадяни бачать, що хтось творить шкоду у їхньому місті, вони викликають поліцію, а потому слідують солідні штрафи. А що у нас? Чи багато з нас не те, що звернуться в міліцію, а хоча б вголос висловлять зауваження порушнику? Частіше — не хочеться зв’язуватися, гаяти свій час, та ще й часто-густо почути хамство у відповідь…

Хоча й не всі байдуже проходять повз неподобства. Все більше каховчан пропонують створити у місті щось на кшталт «дошки ганьби» десь на ринку або на шпальтах ЗМІ, адже «закарбовувати на згадку» факти порушень у сучасних умовах стає все легше. У багатьох громадських місцях працюють вебкамери, у пересічних громадян є мобільні гаджети, які дозволяють вже за кілька секунд продемонструвати побачену подію хоч на весь світ. Та й непогано, все таки, буде, коли й правоохоронні органи належним чином реагуватимуть на такі сигнали громадян.

Бо навіть у наведеному нами випадку працівники каховської міліції знаходилися в кількох метрах від «місця події», й не могли не бачити бешкетування дітей. Але ніяких активних дій з їхнього боку не послідувало. Цікаво, — чому?
А тим часом, щодня ми стаємо свідками вандалізму. Нові лави ламають всього за кілька годин після встановлення, б’ють ліхтарі, жбурляють порожні пляшки в протилежний бік від урни. Все це робиться навмисне. І все це – має визначення «вандалізм», який і досі залишається безкарним.

…Дуже хочеться вірити, що каховчанам – від пересічного громадянина до представників усіх гілок влади — таки вдасться перевиховати, перш за все, самих себе, навчитися берегти створене, навчитися нести відповідальність і справедливо притягати до цієї відповідальності. Ось тоді ми зможемо казати, що живемо у центрі Європи, та відчуємо себе гідними членами великої європейської родини. І не стільки від статків це залежить. А від двох незаперечних аксіом: дієвості закону в суспільстві та відповідальності за його порушення. Для всіх.

Ірина СОШНІКОВА, Фото Віктора СЕМЕНЕНКА.

Поділитися в соц. мережах

Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники