Вітаємо ветерана з 95-річчям!

Трохим Васильович Лазаренко, який проживає в Архангельській Слободі, завтра відзначає свій 95-річний ювілей. Його довге життя було по-справжньому звитяжним, тому він заслужив найщирішої поваги від своїх рідних та всіх, хто має честь бути знайомим із ним.
Майбутній підполковник запасу народився на Сумщині у великій сім’ї. У нього було 6 братів і 6 сестер. Всі брати пройшли фронтовими дорогами, але доля вберегла лише шістьох дітей.

Під час першого призову отримав відстрочку за станом здоров’я, але вже при  відступі наших військ вступив у Червону армію, де разом з групою призовної молоді при евакуації потрапив в оточення і полон під Полтавою. На збірному таборі відібрали міцних статурою полонених, повантажили в товарні вагони і відправили до Німеччини на каторжні роботи. Під час руху ешелону хлопцям вдалося знешкодити охорону і на полустанку вистрибнути з вагона в зарості чагарників, на болоті вони сховалися від погоні.

За три роки окупації Трохим Васильович двічі був заарештований і двічі тікав з полону. Після визволення рідного краю добровольцем пішов служити артилеристом. З боями дійшов до Києва, де солдатів, які були сильнішими і витривалішими, направили в складі десантних груп на штурм позицій німецьких військ, що окупували столицю УРСР. Воїни на човнах форсували Дніпро, і солдатське щастя вберегло бійця, котрий пережив під обстрілом незліченну кількість переправ.

Військовий шлях Трохим Лазаренко пройшов з 338-м стрілецьким полком з вересня 1943 р., почавши його з рідного села, брав участь у визволенні Києва, Карпат, Угорщини. 17 жовтня 1944 р. отримав важке поранення і був доставлений в евакогоспіталь. При огляді його лікарями, одна з медсестер раптово знепритомніла. Коли її привели до тями, вона прошепотіла: «Я ж його кілька днів тому поховала». Виявилося, що, волею долі, Трохима поклали на те саме ліжко, на якому напередодні помер від поранення його старший брат Дмитро. Трохим Васильович згадує:  «Медсестра прийняла мене за «воскреслого» Дмитра, з яким ми були дуже схожі». Для порятунку бійця потрібно було термінове переливання крові. Її пожертвувала та сама медсестра…

…У мирному житті з дружиною Катериною Петрівною вони виховали двох синів і дочку, дочекалися сімох онуків і 10 правнуків, проживши разом 54 роки. За працьовитість, уважність, зразкову сім’ю заслужили у односельчан повагу та шану, неодноразово відзначалися державними нагородами й заохоченнями.

Та й тепер, у свої поважні роки, Трохим Васильович не сидить, склавши руки, майструє і трудиться по господарству, читає об’ємні художні книжки, до речі, без окулярів! Любить жартувати, співати пісні.

Трохима Васильовича Лазаренка відвідали голова Каховської районної ради Т.Тертична та голова ради ветеранів С.Соколовський, передавши йому високу Президентську нагороду – медаль «70 років визволення України від фашистських загарбників», а депутат райради О.Бойко вручив особисто від себе грошовий подарунок.
Ще раз вітаємо нашого славного ветерана з ювілеєм! Так тримати, Трохиме Васильовичу! Міцного Вам здоров’я і довголіття!

Каховська районна рада ветеранів.

Дякуємо за відгук! Ми цінуємо вашу думку!

Pin It on Pinterest