Вісім років… Вісім років терпіння, інколи болю, а головне — боротьби за кожен день життя. Вісім років надії… І ось, мабуть, настав той час, коли в мене не залишилося вибору, ніж просити допомоги в інших людей.

Вісім років тому здоров’я мене підвело. Мої нирки перестали нормально функціонувати. А згодом вони і зовсім перестали працювати. Треба було терміново робити операцію — трансплантацію нирки. Але не судилося… Переді мною постали дві проблеми… По-перше, у мене і в моєї сім’ї не було фінансової змоги зробити операцію, по-друге, — потрібен споріднений донор.

Але в мене був ще один шанс на життя. Це — гемодіаліз. Пояснюю: гемодіаліз — це один з методів позаниркового очищення крові. Гемодіаліз проводять за допомогою апарату штучної нирки. Це така процедура, яку потрібно проходити хворим на ниркову недостатність тричі на тиждень  протягом усього життя… 20 лютого цього року виповнилося вісім років з того моменту, як мене вперше підключили до апарату. І відтоді діаліз для мене, як наркотик, завдяки йому я живу.

Але ж яке  те життя, чи повноцінне воно?  Відповім — Ні!!! У хворих на ниркову недостатність існує багато «табу» та проблем. Це й часто погане самопочуття, це майже повне обмеження у вживанні рідини, їжі:  більшість фруктів та овочів стають загрозою для життя. І яким би не здавався цей факт дивним, але так воно і є. З’ївши кілька абрикосів чи бананів, можна в прямому сенсі розпрощатися з життям. На жаль, знаю це з власного досвіду.

Ще можна дуже довго перераховувати проблеми  з життя гемодіалізних хворих, але як би там не було, ця моя проблема зробила мене сильнішою, зробила мене борцем. Я не звикла скаржитися на життя,  на те, що дуже часто буває погане самопочуття, і також я не хочу, щоб до мене мої близькі, друзі чи знайомі відчували жалість… Взагалі, жалість — це останнє почуття, яке я хотіла б, аби до мене відчували. І тому завжди намагаюсь посміхатися, в якому б стані я не була. Адже, як говорять, посмішка додає роки життя, і я оптимістично в це вірю. Чого бажаю і вам. Посміхайтесь частіше, не звертаючи уваги на життєві проблеми!

І тепер підійду до головного, з чого почала свою маленьку сповідь… Я мушу просити допомоги в небайдужих людей. Мої рідні й друзі вирішили звернутися до  Благодійного фонду «Лепта» з проханням по допомогу у зборі коштів на ліки, які так потрібні мені. Це ліки для підняття гемоглобіну. Тому що мій рівень гемоглобіну дуже знизився, і інколи не вистачає сил навіть пройти сто метрів без задишки й зупинки на відпочинок.
Я довгі роки не наважувалась на цей крок, не давала згоди своїм близьким  на те, щоб вони звернулися за допомогою в Благодійний фонд. Мені було соромно… Соромно, що люди не так зрозуміють, тому що на вигляд я наче б то нормальна дівчина, а чомусь прошу допомоги. Про мою проблему мало хто знав, я цього  намагалась ніколи не афішувати. І більше того,  завжди думала, коли мені пропонували звернутися за допомогою, що іншим хворим, а особливо хворим  діточкам, гроші потрібніші, ніж мені. Але оточуючі мене люди  постійно доводили  протилежне. І їм таки вдалося мене переконати… Настала та «точка кипіння», коли я зрозуміла, що мені потрібно жити… і я дала свою згоду на благодійну допомогу, поки що тільки для того, щоб закупити  ліки, які мені необхідні для життя.

Ви запитаєте мене: а що змінилося за ці роки? Чому ти дала згоду? Моя відповідь буде такою: хвороба змусила мене деградувати, я втратила віру в себе, я сім років просиділа вдома, ніде не працювавши, вівши бездіяльний спосіб життя, і це дуже впливало на моральний стан. І ось уже більше року, завдячуючи одній родині —  Жданових, —  я займаюсь громадською діяльністю. Більше року пройшло, як я відкрила для себе нову сторінку свого життя. Мені подобається допомагати іншим, це так приємно. Саме Володимир, його сім’я та мої близькі змусили мене знову повірити в себе, повірити в те, що я дійсно можу бути корисною для людей. Але для цього потрібні не тільки моральні, а й фізичні сили.
І ось завдяки оперативним діям Благодійного фонду «Лепта», родині  Калових, моїх дівчаток-однокласниць, моїх рідних, друзів та й просто незнайомих людей, небайдужих до чужих проблем, я досі маю змогу приймати ліки для нормалізації рівня гемоглобіну в крові. У кожної людини привід для радості буває різний, а особисто для мене радість — отримати ліки для відновлення фізичних сил і підтримки моєї життєдіяльності.
І на цьому моя боротьба з хворобою не закінчується….

На даний момент я готуюсь до операції з трансплантації нирки в Туреччині. Але про саму операцію і про все, що її стосується і що для цього буде потрібно, я напишу пізніше. Одним із етапів  підготовки до операції  є здача багатьох аналізів. І ось при здачі аналізу на паратгормон (паратгормон або паратиреоїдний гормон (ПТГ) — біологічно активна речовина, гормон, що секретується головними клітинами паращитоподібної залози), в мене показники результату виявилися дуже високі. При нормі паратгормону в 15.0-65.0пг/мл, в мене показник — 1778 пг/мл. І через такі невтішні результати я  зрозуміла, чому в мене стали боліти кістки ніг, а саме стопи. А на сьогодні і кістки всього тіла. Боляче ходити, інколи боляче навіть лежати. Вже й соромно стало ходити по вулиці, наче старенька, повільно пересуваюся від болю.

Попереду ще багато хвилювань, переборювань в собі комплексів, бо просити фінансову допомогу морально дуже важко… Мої друзі та рідні незабаром почнуть збір коштів на операцію. І я знаю, що їм буде нелегко як морально, так і фізично. Цей цілий ланцюжок певних заходів забере в них багато їхнього особистого часу та сил. Але без них я сама не впоралася б… Вони — моя опора, моя гігантська підтримка… моє натхнення… моя віра в життя.

Я безмежно вдячна тим людям, які займаються благодійністю, які ніколи не пройдуть повз чуже горе, завжди подадуть руку допомоги нужденним. Добро, як бумеранг, — завжди повертається.

Лілія КОРСУН, мешканка селища Любимівка, волонтер ГО «В єднанні сила».

Шановні земляки! Не залишайтесь байдужими до біди ближнього! Свою допомогу Лілії можете надавати за реквізитами: карта Приват 5168755521261392. МФО: 305299. Код ЄДРПОУ:14360570,  Корсун Лілія Вікторівна.

Поділитися в соц. мережах

Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники