Друга подорож до Олесьниці

Нещодавно, вдруге відбулася подорож юних каховчан — відмінників навчання, шкільних активістів до польського міста-­побратима Олесьниці.

Незважаючи на невеликі труднощі та виснажливий шлях (адже Олесьниця знаходиться майже на кордоні з Німеччиною та Чехією), ми все ж таки впоралися із низкою випробувань на шляху до мети. Все пережите згодом згадуватиметься з посмішкою на обличчі, адже ця мандрівка стала справжньою незабутньою пригодою.

Вже у перший день перебування в Польщі, нас чекала дуже насичена програма. Ми побували у Вроцлаві (центр воєводства), у самому його серці, на площі Ринок, в мерії міста. Мали можливість поставити питання віце-­президенту Вроцлава Себастіану Лоренцу та поспілкуватися щодо спільних та відмінних рис між Україною та Польщею. Всі отримали сувеніри від мерії Вроцлава та поласували фруктами. І саме там, в Польщі, ми вперше в цьому році спробували кавуни (звичайно, це не наші херсонські, але смачно і гостинно!).

Доторкнулися до історичного минулого країни, відвідавши Рацлавицьку панораму, дуже відвідуване місце іноземцями, адже екскурсію можна слухати і українською мовою за допомогою аудіогіда. Потім нас чекав вроцлавський стадіон-­красень, неймовірно цікаво було побачити не лише поле та трибуни, а також роздягальні місцевих спортивних клубів та залу для прес-­конференцій. Наші хлопці також не відставали та щодня влаштовували такі футбольні матчі, що навіть Чемпіонат світу відпочиває. В наступні дні у Вроцлаві ми ще відвідали співаючі фонтани та зоопарк — найбільший у Європі.
Наступний день був днем релаксу та задоволення. Діти провели його в Олесьницькому муніципальному відкритому аквапарку (бо в місті є ще й закритий, в якому ми також відпочивали), де отримали максимум позитивних емоцій та міцненький загар. Відпочивали, спілкувалися з польською молоддю. А погода була наша, спекотно-­південна.

Саме в дні нашого перебування у Польщі, на околицях Олесьниці проходив другий Міжнародний фестиваль American Cars Mania, що полонив серця не тільки хлопців, а й дівчат. Адже таку велику кількість сучасних та раритетних автомобілів навряд чи побачиш в щоденному житті, а зробити фотографію з такими екземплярами взагалі нереально.

До того ж молодь Каховки відвідала місцевий поліцейський відділок, школи та дитячий садок, де поспілкувалася з представниками цих установ та порівняла заклади освіти Каховки та Олесьниці. Посиділи за шкільними партами, подивилися навчальні кабінети, особливо зацікавив дітей лінгафонний кабінет для вивчення іноземних мов (адже в складі нашої делегації були діти-­переможці міської і Всеукраїнської олімпіади з англійської та програми обміну FLEX). У школах обов’язковими для вивчення є дві іноземні мови — англійська та німецька, а в старших класах додається ще третя мова. Коридори шкіл, класні кабінети також мають куточки державної символіки, тематичні предметні тижні, куточки безпеки, дошки пошани кращих учнів та команд закладу. У школах скрізь встановлені відеокамери задля безпеки дітей.

Абсолютно всі були в захваті від спортивної зали, яка була оснащена сучасним обладнанням та займатися в якій було справжньою насолодою. У Польщі величезне значення надається фізичному вихованню та здоров’ю дітей, і для цього в місті є все: басейни, бігові та велосипедні доріжки, стадіони, різновікові спортивні майданчики…

Група в дитячому садку відрізняється від нашої — з 25 дітками двох-­трьох років працює чотири вихователі та медична сестра. Окремої кімнати-­спальні для обіднього сну немає. Велика кімната для занять, де дітки і їдять, швидко переобладнується в зону для відпочинку. І навіть не знаючи польської, наші діти легко знайшли спільну мову з польською малечею. У дітей своя мова — мова дружби, посмішок та обіймів!
Нашому комфортному перебуванню в Олесьниці сприяла Ґміна міста, тож нас як поважних гостей запросили на засідання ІX сесії Ґміни (до речі, депутатів всього 15). Здавалося б таке серйозне і важливе місце, а ми почувалися тут дуже комфортно, відчували це по доброзичливим посмішкам солідних людей. Тож ми подарували їм маленьку імпрезу — щиру українську пісню заспівала Діна Покотилюк, а ми всі їй підспівували, український танок «Пліткарки» виконали Коваль Влада та Сергеєва Настя.

Відвідини фестивалю в Богушиці взагалі стали справжньою родзинкою нашої подорожі, адже саме там каховчани мали змогу продемонструвати свої таланти та познайомитись з поляками. Окрім наших талановитих дівчат, свої вміння продемонстрував тут ще й Віктор Іванов, який виконував свої пісні акапельно. Велике дякуємо, пані Ядвіго, за такий теплий прийом та за вашу любов до українських пісень, які ми з радістю виконували. В Богушицах нас також пригощали: смажені ковбаски, польський суп журик та солодощі.

Вільний час діти проводили, прогулюючись містом або парком, що розташований навколо олесьницького озера. Затишні вечірні прогулянки та активні ранкові пробіжки запам’ятаються всім надовго. Дуже швидко промайнуло 10 днів у місті, що стало рідним, теплим, затишним, куди хочеться повертатися! Ми не просто зібралися і поїхали, ми подякували нашим кухарям, тим, хто дбав про наше перебування, даруючи на згадку маленькі презенти від міста Каховка. Проводжали нас дуже щиро і тепло особисто представники Ґміни.

Останню добу перебування у Польщі ми провели у Кракові, оселившись у гуртожитку Яґелонського університету. Біля гарного пам’ятника Адаму Міцкевичу  почалася й закінчилася екскурсія містом: неймовірний Маріацький костел дивував надзвичайними вітражами, Королівський замок вражав величчю й пафосом, а вулички міста змушували повністю поринути в атмосферу Кракова. Карети на площі, нескінченні ряди з янтарними прикрасами та пам’ятками про місто. Виступи артистів різних жанрів, найнеймовірніших, що не припиняються. В той вечір це було музично-­світлове дійство чоловіків з величезними лопатами і зерном, які виробляли з цим незвичайні трюки. І канатохідці, які йдуть у тебе прямо над головою на величезній висоті під аплодисменти. Це було незабутньо!

Нічними проспектами, які палали від яскравих зірок та затишного сяйва віконець, пролягав шлях назад, до готелю, який вже наступного дня провів нас на Батьківщину. А дорога додому, як всім відомо, коротка! Нас вже зачекалися рідні, які постійно були у курсі подій, бо перед від’їздом була створена група в Вайбері «Польща PL» — спеціально для інформування батьків.

Хочеться висловити слова щирої вдячності за організацію подорожі та підтримку міському голові Андрію Дяченку і депутатам міської ради, начальнику управління освіти міської ради Михайлові Гончару, вуйту Ґміни Олесьниця Марчіну Касині, заступнику вуйта Ґміни Олешниця Мачеку Ситі, меру міста-­побратима Олесьниця Яну Бронщу, віце-­президенту міста Вроцлава Себастіану Лоренцу, ГО «Dom Polski» м.Нова Каховка і його керівникові Ігорю Янішевському.

Анна Пигида
Насамперед хочу подякувати групі з Каховки за чудову компанію. Навіть під час проблем з транспортом на кордоні ми не втрачали оптимізму й продовжували жартувати й сміятися. Велике дякую нашим керівниками, Оксані Яківні та Наталії Олександрівні, за слушні поради та належний контроль. Найбільше мені сподобалося шоу з фонтанами та зоопарк у Вроцлаві. Добре, що в нас було багато вільного часу на прогулянки містом та шопінг. У нас була чудова програма відпочинку, що дозволила познайомитися з польською культурою. Проживання в інтернаті (фото 4) повністю задовольняло потреби, сподобалося також харчування.

Богдана Демченко
Ніколи раніше не була за кордоном, це був мій перший досвід і він був вдалим, і навіть дуже. Інші люди, менталітет, дороги, повітря… Все інше. Ми відвідали безліч цікавих місць. Я досі у захваті від фонтанів у Вроцлаві, незабутні враження лишились після зоопарку. Також ніколи не забуду затишну та привітну кав’ярню «Amaretto», куди ми бігали за смаколиками та гарним wi-­fi. Протягом цього часу я познайомилася з чудовими людьми, знайшла нових друзів. Польща стала для мене мрією, яку не так і складно досягти, треба тільки трохи докласти зусиль. Щиро дякую за таку можливість.

Софія Майстренко
Під час подорожі до Польщі я познайомилася з чудовою парою — Джейн та її чоловіком. Вони приїхали зі Сполучених Штатів і у Кракові, здається, були перший день. Я звернула на них увагу, коли вони сіли за сусідній столик і дуже світло посміхнулися один одному. Чоловік запитав у мене щось на кшталт: «Чи подобається тобі тут їжа?». Страви у тому італійському ресторанчику в центрі міста й справді були фантастичними. Тож я відповіла і почала розмову з Джейн (виявилося, що одна з фіналісток програми обміну Флекс теж бачила їх у потязі до Києва). Ми спілкувалися дуже довго, я розповіла, що приїхала з України, що роблю у Польщі і т. д. Наостанок ми зробили спільне фото на мій та її телефони і попрощалися.

Це був один з найтепліших моментів у Кракові.
А ще я зустріла чотирьох панянок з містечка, розташованого біля Вроцлава. І ми гарно провели час у Магнолії. Обговорювали багато «дівчачих» тем, потім зробили селфі й обмінялися акаунтами в Інстаграм. Сподіваюся, що зустріну їх знову.

Оксана Круковська, головний спеціаліст управління освіти;
Ангеліна Волощук, практикант управління освіти.

Дякуємо за відгук!