Волейбол — невід’ємна частина мого життя

18 липня у Каховці відбувся турнір з пляжного волейболу, присвячений пам’яті тренера­­викладача ДЮСШ Віталія Антонова. Захід організував ентузіаст Василь Романіхін. Учасником турніру був професійний спортсмен, майстер спорту Роман Андрєєв. Тож, наш співрозмовник — каховчанин, волейболіст, студент Харківської юридичної академії.

Роман навчався у ЗОШ № 3, з першого класу займався волейболом у Каховській ДЮСШ. Після закінчення 7 класу хлопцеві запропонували навчання у Харківській спортивній школі, на що юний спортсмен погодився не вагаючись. Зараз юнак — студент 2 курсу Харківської юридичної академії, продовжує (вже професійно) займатися волейболом.

— Романе, чому спорт і чому саме волейбол? Хто був першим тренером?

— У спорт мене привели батьки в ранньому дитинстві. Тато та старша сестра грали у волейбол, тож цілком логічно, що їхнє захоплення стало і моїм. Першим тренером був Антонов Віталій Олександрович, якого, на жаль, вже немає… Вони були порадниками, прикладом для наслідування. Сестра — діючий гравець Литовського клубу, за сумісництвом працює тренером. Вона й зараз спостерігає за моїми спортивними досягненнями, аналізує ігри, дає поради. Коли мені запропонували поїхати вчитися у Харківську спортивну школи, я не сумнівався ні хвилини, бо мріяв займатися волейболом професійно.

— Зараз навчаєтеся у Харківській юридичній академії. Чи складно поєднувати навчання зі спортом?

— Так, я граю у збірній команді Харківської області «Юридична академія». У нас щодня проводиться по два тренування, після кожного необхідний час на відпочинок, відновлення. Цього вимагає команда майстрів спорту, Суперліга для кращих результатів. При такому спортивному режимі, зрозуміло, часу на відвідування усіх занять не вистачає, тож навчаюся за індивідуальним графіком.

— Якими досягненнями у спорті пишаєтеся найбільше? Які спортивні титули маєте?

— Ще коли грав за Каховську ДЮСШ, наша команда посіла 3 місце в чемпіонаті України з пляжного волейболу. Для мене це була важлива перемога. А цього року ми стали бронзовими призерами в Суперлізі, виконали норматив майстра спорту.

— Як вважаєте, що головне у волейболі?

— Головне — зберігати спокій під час гри! Звичайно, не менш важлива гарна фізична підготовка, цілеспрямованість, характер, без якого у спорті важко. До речі, саме спорт закаляє і виховує характер.

— Існує класичний і пляжний волейбол. У який Ви граєте? Чи маєте ще захоплення?

— Пляжним волейболом вже не займаюся, перейшов на класичний. Люблю грати у футбол. Подобається бути і в ролі вболівальника. Вільного часу не так вже й багато на інші захоплення.

— Говорять, що волейбол — це гра помилок.

— Так і є. Хто менше допускає помилок, той і виграє. У волейболі неможливо без помилок. Знаєте, якби хтось з гравців не помилявся, гра тривала б безкінечно. Але, звичайно, все залежить від майстерності, досвіду спортсменів та й від удачі, на чиєму боці вона буде цього разу. У якихось діях під час гри доводиться ризикувати…

— Що для Вас спорт, волейбол? Плани на майбутнє?

— Спорт раніше для мене був хобі, а зараз — це моє життя, улюблена справа, яка приносить ще й фінансову стабільність. Зараз мені 20 років — це розквіт сил, активний спортивний вік. Я ­ член збірної України з волейболу до 21 року. Безперечно, хочеться рости у цій сфері, вдосконалюватися, переходити на новий рівень. Мрію до 35 років грати у волейбол, поїздити по світу.

— Романе, Ви взяли участь у пляжному турнірі, присвяченому пам’яті Віталія Антонова. Чому для Вас це важливо?

— Життя Віталія Олександровича обірвалося раптово, він був чудовою людиною і гарним тренером. Тому, цей турнір — це мала частка того, що ми, його вихованці, шанувальники, можемо зробити на його пам’ять. Я особисто дуже вдячний Василю Вікторовичу Романіхіну за організацію заходу. До речі, саме Василь Вікторович, разом з тренером, з дитинства підтримував, докладав чимало зусиль у моєму становленні як спортсмена, надавав фінансову підтримку команді (кошти на м’ячі, форму, на збори, призи тощо). На мою думку, після смерті В.О.Антонова зник і волейбол у місті. Хотілося б, щоб у Каховці розвивався цей вид спорту, оскільки, бажаючих займатися саме волейболом багато, але, не мають можливості реалізувати свої мрії. Тож звертаюся до керівництва Каховської ДЮСШ з проханням приділити увагу цьому питанню, адже у нас є талановита, перспективна молодь, яка могла б прославляти рідне місто, Україну, граючи у волейбол.

Спілкувалась Олена ДЕМЧЕНКО.

Дякуємо за відгук!