Малює, тому що не може не малювати…

Щорічно, згідно Указу президента України від 9 жовтня 1998 року, у другу неділю жовтня в країні відзначається День художника.

Мистецтво – одна з найдивовижніших та загадкових сфер у світі. Багато вчених доводять, що кожна людина народжується талановитою. Ще не вміючи писати, читати, діти вже малюють. Це закладено природою. І тут велике значення має, хто буде поряд, чи зможуть дорослі підтримати, не загубити цей дар…

Мабуть, багато хто з відвідувачів міського базару спостерігав за роботою художника, який на стінах бутиків створює справжні шедеври – це Геннадій Васнєв, герой сьогоднішньої розповіді.

Бажання малювати у нього з’явилося ще в дитинстві. Дуже добре малював батько і хлопчик захоплювався його роботами.

Геннадій з посмішкою згадує Олімпійські ігри 1980 року, його, тоді восьмирічного хлопчика, так вразив талісман спортивних змагань, що він усі шпалери у кімнаті обмалював кумедними ведмедиками. Зрозуміло, у мами цей андеграунд не викликав захоплення, а батько тільки посміхнувся і запевнив, що все добре…

Особливих умінь тоді ще не мав, але дуже хотів малювати. Через деякий час юний художник пішов навчатися у ізостудію, де його наставником став Гуров Микола Микитович.
Далі був Московський педуніверситет, там здобував освіту за фахом – учитель малювання і креслення.

У студентські роки і після навчання багато малював, експериментував, шукав власний стиль.

Захоплювався (і захоплюється досі) творчістю Леонардо да Вінчі, Сальвадора Далі, російських художників-передвижників – Шишкіна, Рєпіна, Сурікова та інших.

Улюблений жанр образотворчого мистецтва – пейзаж.

Геннадій працює у різних техніках: олія, акварель, графіка…

Вважає не банальним вислів «Вік учись…», тож самоудосконалюється, любить все нове.

Він малює не лише картини, а й розписує стіни (чоловікові не подобається нині модне слово мурал, для нього – це, скоріше, монументальний живопис). Розписи художника можна побачити у багатьох місцях – це стіни у закладах освіти, кав’ярнях, фермерських господарствах (наприклад, ФГ «Тамерлан», ЗОШ №3, «Фараон», «Суши» (Свєтлово) тощо).

Його роботи – вдумливі, автор промальовує кожну деталь.

Якщо повернутися до малюнків на ринку…, вони захоплюють, притягують погляди перехожих, нікого не залишають байдужими. На одному малюнку зображено старе місто, тут переважають пастельні тони, інший – сучасне місто, яскравіший, насиченіший. Звичайна сіра стіна під руками майстра поступово перетворюється на художній шедевр…

Мексиканський художник Дієго Рів’єро якось сказав: «Художник малює, тому що не може не малювати. А якщо може – це вже не художник». З цим висловом наш земляк погоджується на сто відсотків. Сам він не пам’ятає, щоб довго не малював. Завжди робить якісь ескізи, записує ідеї, аби до них повернутися згодом.

Геннадій зізнається, що часто натхнення буває стрімким, і він береться за нову картину, не завершивши попередню. «Але я, – зауважує з посмішкою художник, – обов’язково завершую почате, тільки з часом…». Його роботи виставлялися у Каховці, Новій Каховці, Херсоні. Чоловік сподівається, що це були не останні виставки і у недалекому майбутньому (як тільки буде мати необхідну кількість картин) знову презентує свої полотна поціновувачам мистецтва.

Працюючи, він отримує естетичне задоволення. Йому дуже подобається. що малюнки приносять радість людям, покращують їм настрій.

Творчість – це покликання, це безцінний дар і нелегка праця. Сподіваємося, що зовсім скоро широкий загал зможе насолодитися не тільки розписом стін Геннадія Васнєва, але і його роботами на полотні.

Олена ДЕМЧЕНКО.

Дякуємо за відгук!