Їм було трохи більше вісімнадцяти

Горевой Микола Антонович
Горевой Микола Антонович

Переді мною щоденники, солдатські трикутнички, повідомлення 1941-1945 років, спогади ветеранів Великої Вітчизняної війни. Читаєш і серце наповнюється болем, душа — смутком, а потім виникає почуття гордості за наше старше покоління. Здається, таку війну пережити неможливо. А вони не тільки вижили, вони перемогли, захистили Батьківщину, звільнили Європу, знищили фашизм. Сьогодні у засобах масової інформації, у шкільних підручниках все частіше використовують назву Друга світова війна. На мій погляд,
для нашого народу ця війна саме Велика Вітчизняна.

З трепетом розгортаю лист з фронту, пожовклий папір, протерті на згинах сторінки: «Обл. Николаевская, г. Каховка, ул. Урицкого (№ нерозбірливо) Петуховой Александре Арсентьевне. Полевая почта 33011 Петухову Виктору Борисовичу. 14.04.1944 Здравствуйте, дорогая мама, Люба, Катя, маленькая Аллочка и бабушки. Сообщаю Вам, что я жив, здоров, чего и Вам желаю. … с фрицем в Крыму покончено. Из этих последних схваток я вышел цел и невредим. Я, как уже писал Вам, награжден медалью «За отвагу». По-моему, хорошее начало в моей военной жизни. За Андрея и Николая я фрицам отомстил… Целую крепко. Ваш Виктор» На звороті штамп «ПРОСМОТРЕНО Военной Цензурой 13048».
Проникнуті любов’ю, смутком, тривогою за рідних листи Янковського Леоніда Кириловича (на фото внизу зліва), який, це видно з листів, був у полоні, потім знову на фронті: «Милая Маруся! Здравствуй Мухалик! Моя крошка, моя голубка», – так ніжно звертався він до дружини. «Милая, почему же ты губишь себя, разве можно изнурять свое сердце тоской, мы будем еще счастливы. Твой Леня. 26.09.1943». А ось лист 1944 року: «Нахожусь в Болгарии, многогранная армейская жизнь проходит неплохо, одеты, обуты хорошо, а также с питанием нормально. Пишу в 2 часа ночи. Бумагу для писем пришлю». 53 листа зберігається в архіві, написані дружині, друзям, дочкам: «Здравствуйте, Лина и Жанна! Лина, письмо я твое получил, за что тебе очень благодарен. Я проверил твои задачи и рад, что ты хорошо учишься. Лина, ты спрашиваешь, где я живу. Очень далеко, когда кончим войну с фашистами, буду дома, тогда будет все у тебя, и тетради, будет в чем ходить в школу». Ці листи — поема про кохання, про турботу, про надію на краще. Це крихітні повідомлення, які можна було написати і прочитати з дозволу цензури. І про те, що після поранення перебував у госпіталі, про те, що хворів на запалення легенів, про відрядження в іншу військову частину, про те, що зберігає фотографію дружини та дочок, яку надіслали ще в 1941, «когда я был на Одесском фронте, правда очень потерта за эти годы», а йшов березень 1945. У листі до дочки передає привіт вчительці Дерябкіній і вдячність за виховання та навчання. Турботливий татусь при можливості надсилає посилки з подарунками: «загальный зошит, четыре толстых тетради и 2 по сорок листов, бумагу для писем, пачку рахат-лукума и кило карамели», коли воював у Криму. Листи написані ручкою і олівцем, на благеньких папірцях, заводських бланках про рух робітників, на бланках про гідравлічні машини тощо.

Янковський Леонід Кирилович (зліва)
Янковський Леонід Кирилович (зліва)

А ось перед очами повідомлення про загибель гвардії рядового Луговського Веніаміна Федоровича з Ростовської області. Воював на Таврійській землі, загинув 23 грудня 1943 року, визволяючи наш край, захоронений в с.Малокаховка. А місто Каховка звільнено від фашистів 2 листопада 1943 року.
Писали не тільки листи, вели щоденники для себе, а зараз це безцінні документи часів війни. З 1 січня по 31 грудня 1941 року вів щоденник курсант строкової служби, колишній студент Херсонського дорожньо-механічного технікуму Горевой Микола Антонович (на фото). Про себе писав мало, але те, що відбувалося в країні, починаючи від переглянутих фільмів, прочитаних книг, відвідин театрів, а потім – вісті з фронтів, які звучали по радіо, передані докладно, як підручник історії. Цитую деякі записи: «24.05.1941. Сотрясение мозга – штучка не хорошая. Ложусь в госпиталь. Пролежал целый месяц. Советы врача: болезнь серьезная и не поддающаяся быстрому излечению. Избегать резких движений, курение особенно вредит, строго воспрещено употреблять спиртные напитки. 21.06.1941. Покинул госпиталь. Являюсь в подразделение, где все товарищи встречают с большой радостью, стараюсь каждому пожать руку. 22.06.1941. Утро выходного дня показывало на солнечный прекрасный день. Все чувствовали себя бодро, радостно, готовясь к предстоящему кульпоходу в цирк. В полдень прослушали последние известия, диктор сообщил, что через сколько-то минут выступит по радио заместитель председателя Совнаркома и Нарком индел т. В.М.Молотов. К назначенному времени собралось много товарищей в ленкомнате у репродуктора. Вячеслав Михайлович сообщил о провокационном нападении в 4.00 германской авиации на города Украины и переход войск гос. границы. Поэтому ворвавшегося врага надо проучить и согнать с нашей земли. Все выразили свои чувства ненависти, готовности сейчас уже ринуться в решительный бой. 31.12.1941, я – участник больших переживаний этих дней войны. Останусь жив, будет о чем рассказать. В последний час западный фронт сообщил, что сегодня с боем был очищен город Калуга, где противник потерял несколько дивизий. 1941 год пережит — завтра 1942».
Закінчилася війна. Ось як склалася доля авторів листів: Петухов Віктор Борисович, 1925 р.н., уродженець м. Каховка, червоноармієць, стрілок 665 стрілецького полку – помер від ран 12.08.1944, захоронений в Литві.
Янковський Леонід Кирилович, колишній секретар сільради Червоного Перекопа, повернувся з війни, з коханою дружиною Марусею до двох дочок народили сина Анатолія. Невдовзі після війни помер.
Горевой Микола Антонович нагороджений орденом Червоної Зірки, медаллю «За оборону Москви» та іншими. Після війни довгий час працював виконробом на Каховському хлібоприймальному комбінаті, його дочка, моя колега Земляк З.М. зберегла щоденники батька і передала краєзнавцям. Помер Горевой М.А. в 1997 році.
Велика дяка сім’ям, які не тільки зберегли безцінні реліквії війни, а й надали для вивчення дослідникам, краєзнавцям.
Щира подяка члену Національної спілки краєзнавців України Яблонській А.М., яка, працюючи над своїми книгами про Велику Вітчизняну війну, провела велику роботу, зібравши документи, фото, спогади, а потім передала їх на постійне зберігання в архів.
За активну громадянську позицію, ініціативу, перетворення в життя багатьох ідей велика дяка одному з лідерів молодіжних організацій Зікранцю О., який щорічно на День Перемоги влаштовує виставку фотографій «Спасибо деду за Победу», які теж зберігаються в архіві.
Через два роки держава буде відзначати 70 років Великої Перемоги. Я хочу звернутися до дітей, онуків та правнуків тих, хто переміг фашизм, словами поетеси Ольги Берггольц: «Покуда сердца стучатся, помните, какой ценой завоёвано счастье, пожалуйста, помните!».

Лілія Кузьміна, начальник архівного відділу Каховської міської ради.

Дякуємо за відгук!