Що залишимо по собі?

DSC_7485Незважаючи на політичну ситуацію, як і щороку, в країні розпочався двомісячник благоустрою. Очам приємно споглядати першу зелень, бачити, як і дорослі, і діти виходять причепурити рідні вулиці та подвір’я. Чистимо. Саджаємо. Прикрашаємо.
Хтось це робить щорічно і цілий рік незалежно від оголошення акцій. Ці люди просто не уявляють свого життя та й життя своїх земляків без зелені, чистоти, приємного буйноцвіття природи.
А хтось також цілий рік  живе, не звертаючи уваги на красу, на роботу тих, хто її підтримує. Мало того, вони постійно нищать і плюндрують все, створене не їхніми руками… Плюють та кидають недопалки й сміття у під’їздах та біля них, ламають або викопують щойно посаджені деревця, наїжджають на них колесами своїх улюблених «тачок», викидають мотлох просто з вікна прямісінько під вікна сусідів знизу. А іноді пакети з відходами чіпляються за дерева і отак звисають на висоті, до якої неможливо дотягнутися – аж ніяк не новорічними прикрасами… Невже вони не бачили, як їхні сусіди чи працівники комунальної сфери міста по півдня гнули спини, щоб впорядкувати цей шмат території?.. Невже настільки втратили людське обличчя, що й не замислюються над тим, що роблять? А вони – не хочеться й підшукувати більш коректного слова – просто паскудять землю, на якій живуть самі, їхні батьки, діти, онуки… Що залишать на цьому світі по собі? Звісно: квартири, меблі, автівки нащадкам. Але все це виявиться непотрібним нікому, якщо житимуть на землі, на якій не можна буде дихати, користуватися водою чи землею… Так, ці наші сусіди не руйнують атомних станцій, не коять терактів… Вони паскудять «по-дрібному». Але якщо таких серед нас все більше, то й більший їхній «посильний внесок» у загальну екологічну руйнацію. Та й у гуманітарну також. Бо що ж буде з нашим суспільством, якщо його громадяни змалечку спостерегають отакі «краєвиди» під своїми вікнами (на фото внизу)? Чи не робимо ми той крок, що наближує людину до сподоби свині, якій усе байдуже, аби було сито власне черево?!
Давайте, все ж таки, за будь-яких обставин не забувати, що ми – люди, і саме на нас лежить відповідальність за все, що нас оточує, а не тільки за майбутнє власних дітей.
Ірина СОШНІКОВА.

Дякуємо за відгук!