Історія міста – для каховчан

герб КаховкиУ 2007 році міським виконавчим комітетом Каховської міської ради була видана книга «Каховка – історія – сучасність». Оскільки тираж її склав всього 1000 екземплярів, то, зрозуміло, вона не дійшла до широкої аудиторії. Не набагато доступнішим стало й друге 2011 року видання. Але зміст її не просто цікавий. Він історично необхідний кожному, хто живе або колись жив в Каховці. Без історії немає майбутнього. Пам’ятаймо про це.

Невеличка слобідка на Дніпрі

Кожне місто має власну долю, своє життя, початок та історію. Перша письмова згадка про Каховку відноситься до березня 1791 року: граф Христіан Бернарде повідомляв Таврійського губернатора С.Жегуліна про хід заготівлі лісу для потреб армії біля слободи Каховка полковника Дмитра Матвійовича Куликовського. Дмитро Матвійович придбав ці землі (12 тисяч десятин) при річці Конка за ордером “світлійшого князя Тавриди» Г.О.Потьомкіна № 190 від 17 січня 1791 року. У травні того ж року у селі Каховка налічувалося 100 душ, і його власник звернувся до Таврійського обласного Правління з проханням про відкриття ярмарок і торгів у неділю.

Володар степу

Хто ж була ця людина, Дмитро Матвійович Куликовський, у родовідних документах якого згадується наше місто? Його правнук, відомий російський вчений філолог-лінгвіст Дмитро Миколайович Овсянико-Куликовський так написав про своїх предків: “Предки были украинцы, вероятно, запорожцы, лихо гарцевавшие на конях по необозримым южнорусским степям… Один из них очутился в Молдавии, откуда перекочевал вместе с Кантемиром в Харьков… Этот мой пращур, полковник Куликовский в награду за заслуги получил от правительства Петра I … участки земли в окрестностях Харькова. Его род прочно основался в этом городе (о чем свидетельствуют названия двух улиц Куликовской и Садово-Куликовской). И только его внук, мой прадед, полковник Дмитрий Матвеевич Куликовский, в конце XVIII века, выйдя в отставку, покинул Харьков и переселился в Новороссию, где купил целую степь от Днепра до Перекопа. Тут были имения Бехтеры, Красное, Каховка, Малая Каховка, которые он заселил крестьянами-великороссами, купленными в Курской губернии и зажил помещиком-магнатом».
Це був дійсно поміщик-магнат: з 1791 по 1803 роки він скупив тільки у Дніпровському повіті 55 тисяч десятин землі. Великі земельні масиви треба було заселяти, засновувати села, відкривати торги, будувати млини та колодязі, одним словом, освоювати цей придніпровський степ. І робив це Дмитро Матвійович як спритний поміщик. Придбавши землі у січні 1791 року, він вже навесні заснував Каховку, Нікольське, Преображенське, Катеринівку.
Першими мешканцями Каховки були куряни. Сюди ж господар степу переселив своїх селян із Харківського намісництва, купив 72 душі у Рязанському намісництві у поміщика Смагіна. Не боявся приймати біглих, “вільних” людей з-за кордону.
У серпні 1791 року було проведено межування і в жовтні складені межові книги, в одній з яких зроблений такий запис: “Учинена мера Таврической области деревень Каховки и Никольской с принадлежащими к ним пашенными землями, степными покосами и прочими угодьями, которые даны по указу Таврического областного правления на дико поросших казенных землях”.
Каховка була названа на честь відомих російських військових – братів Михайла і Василя Каховських, які у свій час очолювали Новоросійську губернію та Таврійську область.
Автор історичного опису завідувач Каховського історичного музею Світлана Сидьолкіна.

Нова рубрика

2014-03-25 16-39-33_0376«Каховська зоря» у співпраці з Каховським історичним музеєм розпочинає нову рубрику «З фотоархівів каховчан… Давайте пригадаємо», мета якої – разом складати яскраву й цікаву мозаїку історичних місць нашої малої батьківщини.
У багатьох земляків від батьків-дідів залишилися численні фото, зняті на фоні місць, будівель, котрих уже немає в сучасній Каховці. Дивлячись на ці фото, іноді навіть спеціалісти-краєзнавці не можуть пригадати,  які саме місця на них зображені. І тому виникла ідея показати ці фото каховчанам-старожилам – можливо, хтось та й пам’ятає ці місця чи людей. Поділіться вашими спогадами з нами, й наша спільна історія від того стане багатшою.
А також пропонуємо й самим читачам приносити в редакцію чи до музею фото невизначених місць Каховки – і будемо пригадувати разом!

Дякуємо за відгук!