Перша мирна ніч

DSC_8781Біженці зі Слов’янська знайшли притулок у Малокаховці.

Жителі Слов’янська на власному досвіді знають, що таке жити в гарячій точці, адже за час проведення антитерористичної операції, яка вже 2 місяці триває у їхньому місті, багато чого набачилися. Більшість сімей, хапаючись за будь-яку можливість, намагаються вивезти своїх рідних подалі від Слов’янська. Олена Мащенська зі своїми доньками – 15-річною школяркою Ганною, 20-річною Вікторією (на фото) і її чоловіком – Олексієм Голубом, прибули до Малокаховки, де проживають їхні родичі. На той момент сім’я вже встигла сюди ж евакуювати 84-річну бабусю. Сама Олена Миколаївна змушена повернутися на Схід, де залишився її чоловік.
– Ми б там сиділи під мінами, якби не дочки, та й Віка чекає дитину … коли все заспокоїться, повернемося, це наше місто! – каже мати дівчат.
На даний момент офіційного статусу біженців вони не отримали, проте місцева влада обіцяє допомогти у вирішенні більшості проблем. Директор Малокаховського будинку культури Володимир Огурцов допоміг знайти квартиру для Віки та її чоловіка, місцевий фермер взяв Олексія на роботу, матеріальну допомогу виділила ГО «Ділова Каховщина».
Олена Миколаївна розповідає, що у Слов’янську є проблеми з мобільним зв’язком, додзвонитися до своїх знайомих їм не вдається вже протягом тижня, залишається лише сподіватися, що у них все гаразд.
– В місті та за його межами не вщухає стрілянина, – розповідає Віка, – школи, заводи, магазини – все в руїнах, дефіцит усього, пересуватися містом теж складно. Нестерпно боляче і страшно тому, що стріляти у відповідь наші військові не можуть, бо «ополченці» ведуть стрілянину з житлових будинків, прикриваючись мирними жителями.
– Людей, бажаючих воювати з українською армією, немає взагалі, – підсумовує Олена Миколаївна. – Нам не потрібна ця ДНР, люди хочуть жити в Україні, без російських «визволителів».
Сергій МАКОГОН.

Дякуємо за відгук!