Доброго ранку, Каховщина!

З редакційної пошти
…І – спокійного! Так, саме СПОКІЙНОГО! Зараз це найголовніше.
Лише зовсім недавно мало хто асоціював це слово з таким страшним та болючим “ВІЙНА”. От і задаєшся питанням: “Чому для розуміння багатьох речей, для визначення пріорітетів потрібні такі події? Чому ми починаємо любити, цінувати, лише втративши? Чому люди розкривають свою сутність в кризових ситуаціях?»…
Ось і я почала розуміти це все лише тоді, коли сама відчула ЯК ЦЕ СТРАШНО – ЧЕКАТИ СОЛДАТА! І чекати не просто зі строкової служби в мирний час, а чекати тоді, коли в твоїй державі ВІЙНА! Ніхто не зрозуміє ці відчуття: ти лягаєш і встаєш лише з одними думками. Робота для тебе відходить на задній план. Все, що б ти не робив, супроводжується думками: “Чому? Кому потрібна ці бійня? Як він там? Як здоров’я?”
Та все ж, я пишаюсь ним! Пишаюсь тому, що будучи тут, “на гражданкє”, керівником навчального закладу, вчителем географії з двадцятирічним досвідом роботи, приносив значну користь. Проте, отримавши повістку до військкомату, він навіть думок не допускав на кшталт “Родіна подождёт”, “Я там нікого не знаю”, “Зараз тільки дураки йдуть в армію” і тому подібне. Сказав лише: “Я інакше не можу. Це моя Батьківщина! Я іду заради своєї родини, сина, тебе! А хто, як не я?”…
Склалося так, що після розподілу по військовим підрозділам він потрапив до 1-го батальону морської піхоти. А слова “Ніхто крім нас” є девізом цих військ!
Переглядаючи новини по телебаченню, читаючи Інтернет, душа болить і щемить серце від тієї величезної кількості горя. людських сліз, що принесла нам війна. А найстрашніше для мене – ЦЕ ДИВИТИСЬ В ОЧІ ТИМ, ХТО НА ПЕРЕДОВІЙ, ТИМ, ЩО ПОСМІХАЮТЬСЯ НАМ ЛИШЕ З ФОТОГРАФІЙ… МЕНІ СОРОМНО ЗА ТЕ. ЩО Я ЖИВУ, ЇМ, СПЛЮ І, НАЙГОЛОВНІШЕ, – НАД МОЄЮ ГОЛОВОЮ МИРНЕ НЕБО! МЕНІ СОРОМНО ЗА ТЕ. ЩО Я НЕ МОЖУ ПЕРЕРАХУВАТИ КОШТИ ПОРАНЕНИМ СОЛДАТАМ – В МЕНЕ ЇХ ПРОСТО НЕМАЄ, А ХТОСЬ КУПУЄ СОБІ НОВЕ АВТО ЗА ….НАДЦЯТЬ ТИСЯЧ ДОЛАРІВ! СОРОМНО, ЩО, ПОВЕРНУВШИСЬ, ХЛОПЦІ ЩЕ ДОВГО ЗДРИГАТИМУТЬСЯ ВІД ЩОНАЙМЕНШОГО СТУКУ!
…Дивлячись на світлини солдатів з котиками-собачками, я кожного разу думаю:”НАШІ ХЛОПЦІ НЕПЕРЕМОЖНІ! ЦЕ ВЕЛИЧЕЗНА ЗАГАРТОВАНА СИЛА З ЗАГОСТРЕНИМ ПОЧУТТЯМ ПАТРІОТИЗМУ! ЖОДЕН ВОРОГ ЇХ НЕ ЗДОЛАЄ!” А наше завдання тут, у тилу, ЧЕКАТИ, ВІРИТИ, ЛЮБИТИ! І МОЛИТИСЬ! МОЛИТИСЬ ЗА КОЖНОГО СОЛДАТА, ЗА КОЖНОГО, ХТО ЇМ ДОПОМАГАЄ!
Дякую за увагу! Добрих і мирних усім нам ранків у нашій рідній країні.
Ірина КУДЛАЙ, мешканка с. Чорнянка, дружина мобілізованого військовослужбовця.

Ирина Сошникова

родилась - г. Каховка, -.2.03.1972. Образование - высшее, Коломенский педагогический институт (Россия) - 1989-1994. Работа в "Каховській зорі" - с 2007г., редактор отдела гуманитарных вопросов.

2 thoughts on “Доброго ранку, Каховщина!

  • 07.08.2015 о 16:05
    Permalink

    СПАСИБІ ВСІМ ЗА ПІДТРИМКУ, ЗА РОЗУМІННЯ!!! ДЯКУЮ КОЛЕКТИВУ ГАЗЕТИ “КАХОВСЬКА ЗОРЯ”!!! МИРНОГО НЕБА ТА СПОКІЙНИХ СНІВ!!!

    Відповідь
  • 12.08.2015 о 12:56
    Permalink

    Здоровья и мудрости всем и на передовой в АТО и тем кто ждёт и молится за них дома !Надо надеяться и ждать ! Мы дождались ротации ! И наши уже дома !!!

    Відповідь

Дякуємо за відгук!