Наша безпека – в наших руках та руках рятувальників

Поштовхом до цього інтерв’ю з начальником Каховського міськрайонного управління  Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій України у Херсонській області підполковником Ігорем БЕРЕЩЕНКОМ стало одне з екстрених зведень, опубліковане у минулому номері «Каховської зорі» – про ліквідацію пожежі в багатоповерхівці за адресою: вул. Жовтнева,6 рятувальниками чергового відділення Каховської державної пожежно-рятувальної частини №13, під час якої ними було врятовано життя людини.

Наприкінці року захотілося поспілкуватися з цієї теми, по-перше, задля того, щоб Каховка знала в обличчя своїх героїв і пишалася ними, а по-друге, щоб висвітлити величезну проблему безтурботності й недбалості багатьох наших земляків, що до пори до часу залишається поза нашою увагою, аж поки не спричинює трагедії. Цього разу, завдяки професіоналізму та самовідданості наших рятувальників, трагедія, на щастя, була відвернута. Але де гарантія, що якась інша надзвичайна ситуація не завершиться більш плачевно? І що кожен з нас може зробити, аби не доводити наше повсякденне побутове життя до подібних інцидентів?

– Ігоре Миколайовичу, звичайно, рубрика «Екстрені служби повідомляють», як і будь-який офіційний звіт, побудована з загальноприйнятих в тій чи іншій сфері мовних зворотів, сухих фраз і штампів, але в підтексті таких рядків як, наприклад, «була проведена розвідка та встановлено, що горить сміття в підвалі» або «необережне поводження з вогнем», вбачаються страшні речі, причиною яких стають аж ніяк не природні катаклізми…
– Так. Це буде звучати, як початок детективної історії чи «теорії заколоту», але я абсолютно не погрішу проти істини, якщо скажу, що пожежа 13 грудня у вищеназваному будинку готувалася роками.

– ??
– Що я маю на увазі? Зараз поясню. Якщо вживати ту ж офіційну термінологію, існує так званий «трикутник пожежі», тобто, для того, щоб вона «гарантовано» виникла, потрібна наявність трьох чинників: горючих речовин, джерела запалювання й окиснювача. Останнього на нашій планеті ще поки вдосталь – це кисень, яким ми дихаємо. Друге – це пресловуте «необережне (читати «недбале») поводження з вогнем», звичайно, річ неприємна, але нерідко спонтанна і не завжди залежна від нашої волі. А ось перше – наявність горючих речовин – те, про що сьогодні я хотів би поговорити докладніше.
Горючі речовини – це будь-які речі, майже все, що нас оточує; як-то було сказано у відомому фільмі «все, що нажито непосильним трудом». У нас чимало потрібних для життя речей. Ми їх накопичуємо роками.

Багато з них потім також «успішно» роками не використовуємо. Як показує досвід, більшість наших громадян, навіть бачачи, що та чи інша річ їм уже не потрібна, не поспішають відправити її на смітник, а складають «на всяк випадок» – «либонь, згодиться». Складають, зазвичай, у підвали – та так, щоб аж «до стелі», ще бажано на шляхах евакуації. Коли це роблять, ніхто ж не збирається горіти. Навіть думки такої не має. Тим паче думки про те, що як почне горіти цей мотлох, погано буде не тільки їхньому власнику, й усій багатоповерхівці…

– Розумію, що ми зараз намагаємося «достукатися» до свідомості каховчан із закликом бути розважливими, не накопичувати мотлох, особливо у приміщеннях загального користування. Але ж, окрім інформування, пояснення, «вмовляння», котрі, на жаль, часто не діють на людей аж допоки «грім не гряне», є й якісь більш впливові міри? Контроль за станом таких приміщень (і не разовий, а регулярні перевірки), кінець-кінцем, адміністративні стягнення за невиконання приписів пожежної інспекції… хто цим має опікуватися? До того ж, якщо знову повернемося до пожежі на Жовтневій,6, – відомо, що там у підвалі мешкав безхатченко, який, можливо, дуже швидко захарастив «свою жилплощу» ще більше, ніж самі мешканці будинку протягом років. Виходить, аж до самої пожежі нікому не було до того діла?
–  Ось у тому й річ. Одна справа, якщо в вашій особистій «комірці» під замком лежить ваше майно. Якщо ви маєте розум, щоб ходити туди з ліхтариком, а не зі свічкою, і не курити там, то й небезпека загоряння, відповідно, наближається до нуля.

А у цьому сумному випадку, після погашення пожежі люди розповіли, що на підвалі вже давненько був зірваний замок, вони знали, що там оселився бомж (а те, що він там аж ніяк не прагнув дотримуватися правил благоустрою, наші пожежні побачили власнооч, коли витягали його звідтіля); знали, що він почне якось грітися у приміщенні, яке не опалюється, але нічого не зробили, щоб запобігти лихові. Так, зрозуміло, що тепер представники балансоутримувача будинку – «Каховської керуючої компанії» – запросто скажуть, що вони ось тільки-но вранці все обдивлялися й замок був на місці, а збили його ввечері, чи щось подібне. Перевірити ми аж ніяк не можемо, адже немає про те письмових заяв від мешканців ані в «ККК», ані в поліції. І, знову ж таки, доводи людей на наше питання «чого ж ви не викликали поліцію, як побачили зірваний замок і дізналися, що в підвалі постійно буває стороння особа, та не одна?», мовляв, «вони все одне не приїдуть», не витримують жодної критики.

Ви спочатку викличте, а потім уже робіть висновки. А якби не приїхали, то всі виклики й заяви реєструються – тоді б, у разі пожежі, можна було притягнути до відповідальності й ті «компетентні органи», через чию недбалість вищеназвані порушення не були ліквідовані. А тепер, виходить, хто винен? Самі… Звичайно, дуже важливою є співпраця служби з надзвичайних ситуацій і з правоохоронцями, і з відповідальними за багатоквартирний будинок (ЖЕКи, ЖБК чи ОСББ). Та все це стає можливим і дієвим лише за умови небайдужості кожного мешканця, його розуміння можливих наслідків того чи іншого порушення. Серед цих наслідків можуть бути не тільки неприємності, дискомфорт, втрата майна, а й загроза життю чи здоров’ю людей. У випадку, який ми зараз обговорюємо, це не тільки здоров’я того безхатченка та хлопців, що його витягли з підвалу (до речі, лише з третього заходу, знайшовши його в суцільному димі й повній темряві, безперестанно спотикаючись через накопичений роками «підвальний скарб», ковзаючись на нечистотах та проповзаючи ледь не по-пластунськи під якимись перегородками…).

Це й здоров’я кожного, хто живе в тому під’їзді, та й у сусідніх – адже по виду чорно-бурого диму було зрозуміло, що він утворився від плавлення пластику та поролону й насичений надзвичайно небезпечними діоксинами, формальдегідами, ціанідами та іншими отруйними речовинами. І, бачачи чи не сантиметровий шар сажі, що осіла на підвіконнях навіть у квартирах, ми, як спеціалісти, розуміємо, що не меншим був цей шар і в легенях всіх, хто дихав повітрям у цьому будинку під час пожежі. До речі, про ще одне порушення: коли будинки проектуються та будуються, вони не просто так мають розвинену вентиляційну систему; у підвалах вікна – для відведення диму. Так от, майже завжди, вже в перші роки після заселення будинку якісь вандали б’ють скло в тих вікнах. «Практичним» нашим громадянам здається дуже дорогою забаганкою знову склити віконця. Щоб зберегти тепло, вони просто «намертво» закладають їх цеглою. І ось – результат: дим при пожежі не виходить назовні, щоб розсіятися в повітрі, а концентрується всередині будинку, отрута проникає в організм людей.

Це лише кілька прикладів того, як мешканці поступово, крок за кроком, самі того не усвідомлюючи, «готують» пожежу, своєю байдужістю й  халатністю роблять усе, щоб наслідки від неї були дуже негативні для них усіх. Мало того, іноді люди, уже після лиха, не розуміють всієї його небезпечності й продовжують чинити перепони рятівникам. Ліквідувати пожежу для нас – іще не все. Ми не покинемо місце події до тих пір, поки не пересвідчимося, що більше немає небезпеки від неї. От і цього разу, аби швидше вивітрити залишки отруйного диму, рятувальники почали відкривати отвори у підвалі – і тут на нас полетіли звинувачення та обурення літньої громадянки з першого поверху на предмет того, що їх потім не закриють і «ви що, хочете мене тут заморозити взимку?!». Як-то кажуть, без коментарів.

– Так, з таким рівнем свідомості наших людей залишається вам лише щиро співчувати. Замість відповідальності й подяки – як не «відмазки», так прямі «наїзди». І це за те, що пожежні ризикують життям і здоров’ям, рятуючи нас і наше майно через нашу ж недбалість…
– «Людський фактор», що ж поробиш… Не хочу скаржитися, просто заради констатації факту: люди іноді не прагнуть тверезо розмислити й зрозуміти, в чому ж полягають наші обов’язки як рятувальників, а що треба вважати додатковими послугами. Часто до нас ставляться, як до «екстрених сантехніків», «слюсарів», «електриків» – ми ж усе це можемо, і викликати нас простіше, аніж тих, хто отримує зарплатню саме за такі види робіт.

Так, ми не маємо права залишити без уваги сигнал, якщо, наприклад, у зачиненій квартирі «бранцем у пастці» залишається дитина, хвора чи літня людина. Але, в той же час, не можна нам ставити в обов’язок вимогу відкрити двері квартири, бо «ключі загубилися», якщо від цього немає прямої загрози життю чи здоров’ю людини. На жаль, є чимало дилетантів, охочих розширити наше коло обов’язків, виходячи з їхніх особистих припущень, і у той же час не беручих до уваги факт, яким чином зараз держава  технічно забезпечує рятівників (і це – проблема не тільки каховчан, і зовсім не «сьогоднішня»; я це бачу всі 18 років моєї служби ще з часів МНС).

Наприклад, після злив бували нарікання на те, що, мовляв, ми не хочемо викачувати воду з підвалів. Але мало кого цікавить, що наша техніка до цього майже  непристосована – машини налаштовані на подачу води, при її зворотньому русі вони швидко виходять з ладу. Так, погоджуся, що нам потрібно мати й  таку техніку, й човни для рятування на воді, й багато чого іншого… Держава дає нам лише необхідний базовий рівень, а все інше доведеться придбати за кошти інших бюджетів. На сьогодні вихід тільки такий. В цьому напрямку ми не пасемо задніх. Вдячні тим, хто нам постійно допомагає: нашим волонтерам, особливо – каховчанину Андрію Калову за нещодавнє суттєве оновлення нашої бойової форми. Її якість на порядок вища брезентової, і ми знову й знову оцінюємо її переваги під час гасіння пожеж. Такий подарунок став дуже доречним якраз до початку зими.

– А що, в зимовий період пожеж стає більше, ніж улітку?
– Як-то кажуть, «пожежа йде за людиною». Мається на увазі, що влітку люди більше знаходяться на відкритому повітрі, тому й пожежі тоді частіше стаються на полях, подвір’ях, в лісосмугах чи лісах. Звичайно, в таких пожежах є свої складнощі. Але, як би там не було, вони відбуваються на відкритому просторі. Взимку ж, коли люди зігрівають приміщення, зростає небезпека саме «внутрішніх» пожеж та отруєнь людей чадним газом і  димом. Ось тут якість екіпіровки відіграє надзвичайно важливу для рятівника роль.

– Якщо повернутися до теми виховання свідомого ставлення людини до власної безпеки й до роботи рятувальників: не перестаю захоплюватися отими вже традиційними недільними «днями відкритих дверей» та екскурсіями, запровадженими нашою ДПРЧ №13 для всіх бажаючих дітей і дорослих. Це така державна політика профілактичної й профорієнтаційної роботи, така «рознарядка» надійшла до вас «зверху»?
– Насправді, то була спільна ініціатива нашого підрозділу, якою ми охоче ділимося.

– Ну, тоді тим паче – честь і хвала цій вашій чудовій ініціативі. Це, дійсно, неординарно, цікаво, повчально і несе з собою величезне виховне навантаження.
– Ми це робимо зовсім не для похвали й за нагороди, а тому, що розуміємо: маємо бути ближче до людей не тільки і не стільки під час інцидентів, а навпаки, повинні налагоджувати взаєморозуміння у спокійній, «мирній» обстановці; у цікавій формі доносити головні правила безпеки життєдіяльності, розкривати нюанси своєї служби. Чим краще люди ще змалечку будуть розуміти всі ці моменти, тим легше буде працювати рятувальникам, тим безпечніше буде жити всій нашій каховській громаді – а ми ж також є її невід’ємною частиною.

Ось і зараз, користуючись нагодою, звертаюся до співгромадян в останній день року, що закінчується, та за кілька годин до Новорічного свята, крім слів поздоровлень і найкращих побажань, хочу нагадати: ваша безпека – у ваших руках! Особливо буквально звучать ці слова для любителів петард, феєрверків, всілякої іншої піротехніки… Тим паче, якщо куплена вона на стихійних ринках і не ліцензована. Завчасно замисліться над тим, що неліцензовані вироби не спрацюють так, як написано в їхній інструкції, або й  взагалі полетять не в той бік, куди намітили ви. Подумки покладіть на ваги з одного боку кількасекундну розвагу, з іншого – здоров’я ваше і оточуючих. Можливо, слушно  відмовитися від бажання створити зайвий шумовий чи світловий ефект як надто високої ціни за здоров’я чи спокій святкових днів? Вирішувати  вам. А каховські рятувальники, між тим, цю ніч чергуватимуть у посиленому режимі, завжди готові прийти на допомогу.

– Хочеться завершити наш передсвятковий діалог на оптимістичній ноті й щиро подякувати каховським рятувальникам та побажати як їм зокрема, так і загалом усій нашій громаді спокійної й радісної святкової ночі, а за нею – такого ж року.    

Спілкувалася Ірина СОШНІКОВА.

Дякуємо за відгук!