Невигадана історія, або Нові мешканці Каховки

Максим_02Дуже просто бути патріотом в Києві чи у Львові. Можна повісити у вікні український прапор, купити патріотичну футболку, поставити гімн на смартфон, або навіть долучитися до одного з багатьох волонтерських проектів. Але що робити, якщо ти живеш у Луганській області, а до тебе в дім вже вдираються загарбники?
На фото – Максим Федюнін. Йому 33, і він для себе це питання вирішив непростим шляхом. Адже не кожен здатен кинути роботу, квартиру, звичне життя та почати все знову. А він зміг.

Пішов з офіцерської посади, покинув дім в смт. Чорнухіне, що біля Дебальцево, продав машину та вивіз дружину з двома доньками до мирного селища Отрадокам’янка, неподалік Каховки. Тут, на Херсонщині, він не став ховатися та чекати, поки хтось інший звільнить його рідний дім від «русского міра».Він добровільно пішов до армії на посаду рядового військової служби правопорядку. І це, незважаючи на вищу освіту. Зараз він служить у складі ОТУ «Південь» та захищає Херсонську область, яка стала для нього новим домом. Командир Максима пишається ним, друзі поважають. У нього достатньо труднощів, але він не став п’яницею-«аватаром», а по-чоловічому робить свою справу. Він – один з тих, чий приклад по-справжньому надихає та мотивує.

– Максиме, що змусило Вас покинути дім, чому обрали Україну?
– Я зрозумів, що Україна – це держава, справжня, а не вигадана, і лише там є майбутнє. Я достатньо побачив і знаю, що стає, коли приходять терористи. Мене вже і захоплювали, і намагалися розстріляти, як зрадника-«укра». Тож довго не вагався.

– Чому вирішили поїхати саме в Отрадокам’янку?
– Не хотілося їхати на порожнє місце, а тут мешкають далекі родичі. Раніше інколи сюди приїжджав. Тому була можливість трохи пожити для початку у них.

– Чому пішли в армію?
– Все життя мріяв стати військовим, був у погонах і не бачив для себе інших варіантів. Навіть відмовився від декількох пропозицій цивільної роботи в Каховці. Якщо буде потреба – готовий піти на передову.

– З якими проблемами зіткнулися? І як їх вдається вирішити?
– Звичайно, було багато проблем, але якось потроху вдається все вирішувати. Наприклад, здавалося неможливим вивезти трудову книжку з Луганська, але з допомогою знайомих таки зміг. Майже контрабанда. Головне – не опускати руки.

– Як до Вас та Вашої родини ставляться на новому місці?
– На відміну від колишніх сусідів, тут люди дуже привітні, не стоять осторонь, а допомагають і речами, і продуктами. Є підтримка.

– А на службі?
– Було лише одне питання: «Ти за нас?». А далі просто почалася служба. Стараюся якнайкраще робити свою справу.

– Чи підтримуєте Ви зв’язок з кимось на окупованій Луганщині?
– Залишився батько, зараз намагаюся його перевезти до нас. З рештою знайомих немає про що розмовляти. На жаль, навіть після того, як вони побачили, що «русскій мір» – це лише розруха та смерть, їхня точка зору залишається без змін. Вони навіть після виїздів на українську територію розповідають про те, які в Україні низькі ціни, нормальні товари, як все спокійно. Але потім все одно хвалять свої «республіки» та Росію.

– Про що мрієте?
– Як би далі не розвивалися події, я хочу тут залишитися. Побудувати будинок, виховати дітей в нормальних умовах. Тут краща природа, тут люди щирі та набагато добріші, краще ставляться один до одного. А всім хочу побажати – ніколи не здаватися ні при яких умовах.
Ми не знаємо, скільки ще продовжиться ця неоголошена війна. Ми не знаємо, коли українці повернуться до свого звільненого дому. Але впевнені, що завдяки таким хлопцям, як Максим, наша перемога стає на якусь мить ближчою. І зараз Каховка може справді пишатися своїм новим мешканцем.

Прес-служба ОТУ «Південь».

Дякуємо за відгук!